Чарівний Примарний Лікар Книга 2

Частина 65. Вручення весільних подарунків.

У палаці країни Зелених Скачок наслідний принц Ні Тен сидів за столом, насупившись і розмірковуючи, після того, як почув останні новини про Імперію Фенікса. Його очі були зловісними. Порівняно з його зовнішністю, коли він уперше зустрів Фен Цзю, у цей момент його тіло випромінювало злу ауру.

- Імперія Фенікса, Фен Цін Ге? Чи Фен Цзю? І хто та людина?

Після повернення він був засуджений своїм батьком-імператором і той неодноразово наказував йому не провокувати людей Імперії Фенікса. Йому також сказали відкликати своїх підлеглих через страх, що він не зможе знову вирушити до Імперії Фенікса. Але після такого великого приниження він не дозволив би так закінчитися.

Його почуття до цієї чудової та яскравої жінки, такої ж красивої, як вогонь, перетворилися з первісного кохання на одержимість. Відпустити її? Як це можливо? Але він був безсилий при думці про людину в чорному та її силі.

Лор Ада. Ця людина була насправді нею, маючи всі повноваження в усіх основних країнах світу! Звідки йому взяти сили, щоби конкурувати з таким монстром? Його серце все ще тремтіло при думці про холодні й жорстокі очі людини - ці очі чинили потужний тиск, що загрожує зруйнувати небо і землю.

Його руки щільно стиснулися в кулаки, його очі спалахнули рішучим світлом, він прошепотів:

- Я не відпущу тебе! Фен Цін Ге, я напевно зловлю тебе!

*Резиденція Лінь, місто трьох Рік, країна Великої Згоди.*

Після відходу старого патріарха Фен Су Ксі була млявою. Вона чекала на нього і не хотіла нічого іншого, рахуючи дні.

Коли ввійшли Лінь Бо Хен та Лінь Чен Чжі, вони побачили, що вона сидить у дворі, поклавши руку на щоку. Вони подивилися один на одного, і Лінь Чен Чжі крикнув їй із усмішкою:

- Тітко, сьогодні хороший день. Чому б не піти погуляти?

Су Ксі подивилася на них двох і відповіла:

- Ні, дякую, мені треба вишивати качки-мандаринки на наволочках! 

Її весільну сукню було залишено їй її матір'ю. Спочатку вона думала, що ніколи не використає її, але через стільки років воно нарешті знадобилося.

Так як їй не потрібно було вишивати весільну сукню, вона вирішила вишити по парі наволочок качок. Однак цього разу вона була нареченою, яка чекала на весілля. Дівчина нервувала, і не знала, що їй робити, крім того, людини, з якою вона хотіла зустрітися найбільше, не було поруч. Все закінчувалося тим, що вона мучилася і нічого не робила весь день, зрештою нічого не було зроблено.