Чарівний Примарний Лікар Книга 2

Частина 176. Десятирічна угода це занадто довго.

Усередині палацу в далекій Імперії Сюань Юань, однієї з Восьми Вищих Імперій, Сюаньюань Мо Зе, в розкішному чорному одязі з візерунками темних хмар, стояв біля вікна, заклавши руки за спину. Дивлячись на небо зовні, він думав про жінку, котру любив. Кохання та туга змусили побачити у білих хмарах Фен Цзю. Там, у хмарах, він, здавалося, бачив, як вона йому посміхається. Наче він почув її хитрий ясний голос: "Дядько, дядько".

Тонкі, трохи стиснуті губи непомітно піднялися. Він усміхнувся при думці про людину, яка зробила його щасливою. Ця жінка цікаво, що вона зараз робить? Минуло понад два роки. В останньому повідомленні говорилося, що вона вийшла на рівень Золотого Ядра, а також повністю змінила священний вимір двозіркової академії до невпізнання.

При цій думці він похитав головою. Ось якою була ця жінка, куди б вона не пішла, але й втрати вона не понесе.

- Десятирічна угода. Як я міг дати їй таку обіцянку? - У його низькому і привабливому голосі з'явилася безпорадна посмішка. Думаючи про угоду між ними, він мимоволі зітхнув. Десятилітнє очікування було надто довгим.

- Пане.

Почувши голос Сірого Вовка, Сюаньюань Мо Зе опам'ятався і озирнувся. Від Сірого Вовка сильно пахло кров'ю. Все його тіло ніби просочилося надзвичайно тяжкою жагою крові. Він був схожий на лютого вовка, що повертається з битви, що справляє на людей грізне враження.

– Я знищив усіх до останнього. Усього 242 особи. Ніхто з них не втік. – шанобливо повідомив він.

- Добре. Повернись і скажи їм зупинитися. Постарайся не конфліктувати з усіма. Зачекаємо трохи. – Сюаньюань Мо Зе заговорив низьким голосом.

- Слухаюсь, - відповів Сірий Вовк. Побачивши, що його пан відвернувся, він вийшов.

Пан повернувся, відновив свою силу та переміг своїх суперників. Хоча за ці два роки він зазнав багато невдач і негараздів, тепер криза вирішилася. Найважливішим було те, що отрута була витягнута з тіла пана і нікому не потрібно було турбуватися про його здоров'я.

Останні два роки імператор сильно покладався на пана. Більшість справ імперії було покладено на нього, що дуже тішило його підлеглих. Вони вважали пана найвидатнішим сином імператора. Він був природженим імператором, який мав найкращі здібності до управління. Тільки він міг зробити імперію вище за інші імперії, керувати всією державою і привести її до слави!