Чарівний Примарний Лікар Книга 2

Частина 157. Приймаючи рішення.

Фен Цзю насторожилася, уважно прислухаючись. Однак, крім шереху, до її вух доходило і шипіння. Навколо було так багато звуків, не один чи два, але...

Дівчина була вражена. Коли вона звільнила своє божественне чуття, то побачила, що деякі з лютих звірів на околицях тікали від чогось, йдучи глибоко в ліс. Листя в лісі коливалося без вітру, ніби щось наближалося. Вона досліджувала все своєю божественною свідомістю і могла тільки гадати.

- Невже? Вони знайшли мене, у них собачий нюх?

У лісі було повно отруйних змій усіх мастей, великих та маленьких. Хтось із них повз деревами, хтось ковзав по землі. Усі вони, ніби одностайно, прагнули до неї.

Позаду цих маленьких змій повз Король Змій, який, здавалося, перетерпів трансформацію. Не дивно, що його тіло збільшилося більш ніж удвічі.

Не тільки вона помітила шипіння змій, грабіжники, які шукали її внизу, і ті кілька культиваторів, які продовжували слідувати за нею і не хотіли йти, також чули самі звуки.

Нечисленна охорона алхіміка відстала від бандитів, тож вони й знайшли змій раніше. Коли вони побачили отруйних змій, що раптово стікалися в ліс, вони дуже злякалися. Алхімік поспіхом дістав реалгар і розбризкав його в усіх напрямках. Зненацька деякі змії зупинилися, тоді як інші продовжували кидатися вперед, не побоюючись реалгара. Це, здавалося, ще більше розлютило змій. Вони зашипіли, своїми кровожерливими очі подивилися у бік людей і раптово почали атакувати.

– Ах!

Алхімік здивувався та швидко сховався за культиваторами Золотого Ядра. Культиватори Золотого Ядра почали рубати змій мечами, але обличчя чоловіка змінилося, коли він побачив, що мечі не змогли їх пошкодити.

- Це залізно-срібні змії! Це змії зі стихією металу, жодна зброя не може їх пробити! Там величезна змія! Це погано! Біжіть! - закричав культиватор Золотого Ядра і швидко повів алхіміка до бандитів.

Культиватор Душі, що зароджується, два інші культиватори Золотого Ядра не повірили йому. Вони виступили вперед і атакували змій затятим повітряним потоком. Однак коли вони побачили, що їхні атаки не мають руйнівної сили і змії все ще кидаються на них, їхні обличчя сильно змінилися і швидко кинулися вперед.

- Біжіть швидше! - Бандити голосно сміялися з цього. - Боягузи! Вас налякали кілька змій? Абсолютно марні.