Чарівний Примарний Лікар Книга 2

Частина 120. Смерть Сяна Хуа.

- Судячи з того, як ти кажеш, ти не хочеш, щоб я пішов до академії? - Його голос був м'яким з ніжним, але байдужим тоном.

- Ха-ха, чого? Для мене не має значення, йдеш ти чи ні. - Фен Цзю встала доки говорила. Скинувши верхній одяг, вона повернулася до нього обличчям. - Я залишалася в готелі на заході міста, коли з'їзд закінчено, я щойно сказала, що поїду за два дні. Однак я планую поїхати зараз. Ти справді хочеш вирушати? Тоді швидко збирайся.

- Я подорожую без нічого. - Мо Чен теж підвівся. - Проте я не думаю, що зможемо піти зараз. Крім королівської сім'ї країни Ій, є люди країн першого класу, які чекають назовні».

– Все просто. Ідемо через вікно. - Вона вказала на вікно. - Вікно ззаду знаходиться у задній частині Залу Оцінки Алхімії. І там ми нікого не зустрінемо.

Під час розмови вона вистрибнула зі слугами з вікна і вийшла із задніх дверей. Губи Мо Чена непомітно зігнулися. Він подумав, що це дуже цікаво, тому пішов за нею у вікно.

А люди під дверима довго чекали, але так і не побачили, щоби хтось виходив. Думаючи, що молодий пан Мо Чен не вийшов після того, як увійшов, вони вигукнули:

- Вони все ще там? Вони не могли піти, вірно?

- У цій кімнаті немає задніх дверей. Вони досі мають бути там.

- Це правда, що в цій кімнаті немає задніх дверей, але позаду є вікно. Вони не пішли через вікно, щоб уникнути нас, чи не так?

Після цих слів вони були приголомшені і подумали, що це було немислимо. Хіба це не було б надто далеко від їхньої гідності йти через вікно? Тим не менш, було відомо, що Примарний Лікар був ексцентричним за своєю природою. Він може зробити те, що вони не робитимуть.

Тому, постукавши у двері, не отримавши відповіді, хтось штовхнув двері і всі увійшли. У кімнаті було зовсім порожньо, жодних слідів людей. Однак вікно ззаду було відчинено.

- Вони справді пішли у вікно? - Всі були в шоці, деякі не могли повірити.

Фен Цзю не дала їм часу, щоб зреагувати. Її група повернулася до готелю, щоб забрати вихованця та залишила місто. Однак, коли всі почули цю новину і кинулися до готелю, вони були ще на крок позаду і не побачили її фігури.

***

На гірській стежці після довгої прогулянки вони відпочивали на траві. Фен Цзю сиділа, схрестивши ноги, дивлячись на Мо Чена, що сидить поруч із нею. З усмішкою вона запитала: