Чарівний Примарний Лікар Книга 2

Частина 150. 100-метрове урвище.

Коли намір вбивства в повітрі став сильнішим, свідки, що їх оточували, пішли. Дуань Йе та інші вийшли вперед, готові боротися разом із Фен Цзю. Хоча вони знали, що вони не найсильніші тут, вони не боялися битися, особливо проти тих, хто знущався з них. Якщо вони хотіли бійки, то вони її отримають!

У світі, який цінував силу, зрозуміло, що сила була всім. Тільки здобувши перемогу або залякавши цих людей своєю доблесною бойовою силою, можна змусити їх заспокоїтися. І...

Дуань Йе, Нін Ланг та Сонг Мін оглядали супротивників, шукаючи їхні сильні сторони. У минулому, якби вони зіткнулися з такими ворогами, то могли б справді хвилюватись і боятися. Однак після знищення секти разом з Фен Цзю вони більше не боялися культиваторів Золотого Ядра, адже вони знали, що ворогам буде нелегко вбити їх. Навпаки, скоріше вони могли вбити їх!

Серед них тільки Ло Фей не знав про битву Фен Цзю з культиваторами Душі, що зароджується. Він також не знав, що вона Примарний Лікар. І тепер, коли хлопець побачив, що до них підійшли культиватори Золотого Ядра та Заклади Основ, він не міг не спохмурніти з серйозним поглядом в очах. Його розум мчав, думаючи про те, як упоратися з цією ситуацією.

Однак, коли вони були на межі зіткнення, пролунав здивований голос, який розбивав сувору атмосферу і водночас привертав увагу натовпу.

– А? Що відбувається? Чому так багато великих людей знущаються з маленьких дітей?

Здивований голос пролунав із глузуванням. Цей глибокий голос був чистим і відвертим, привертаючи увагу Фен Цзю та її супутників. Вони були здивовані, побачивши його володаря. Це були два найманці, яких вони зустріли, розбиваючи табір у лісі.

- Ха-ха-ха, хлопчаки, ми знову зустрілися. Це точно доля!

Культиватор на піковій стадії Золотого Ядра підняв руку, вітаючи Фен Цзю та інших. Побачивши їх в облозі лютих здоровенних людей, найманець посміхнувся.

- Здається, у вас неприємності! Але, знову ж таки, у таких місцях є люди, які спеціалізуються на знущаннях над молодими та слабкими. Очевидно, вони належать до цих двох категорій.

Почувши це, Фен Цзю та її група смикнулися, кілька зморшок роздратовано перетнули чоло дівчини.

Що він мав на увазі під маленькими дітьми? Де вони мали вигляд дітей? Усі вони були дорослими! Однак, порівняно з цими старшими хлопцями, вони були справді молоді та ніжні. Але їх вважали молодими та слабкими? Чому ця людина вважала їх слабкими?