Дівчинка з сиротинцю

Частина 9

На сьогодні ніяких змагань не було заплановано. Навіть не знаю чому ми сюди так швидко приїхали. Хтось відпочивав по своїх палатках, хтось був біля вогню, хтось гуляв лісом. Я лежала в своїй палатці і думала про зустріч з тіткою. Інтересно, чи продала вона квартиру та будинок за містом? Але згідно закону вона не мала на це права, без мого згодження.

-Еля,-шторку відкрив Антон.-ходімо грати волейбол, весь табір збирається.

-Волейбол?-я піднялася, своє волосся зв'язала в хвіст.-Ходімо, але почекай я взую кросівки.

Ми йшли через ліс зі всіма іншими і вийшли на велике поле, скрізь була трава, а в колі стояло багато людей і кидали м'ячем. Ми всі встали до інших.

-Дівчата, ми граємо вибивного.-сказав якийсь хлопець, не з нашої команди.

-І що?-голосно запитала Аліна.

-А те, що ми будемо дивитися хлопець це чи дівчина.

-Ми все одно залишаємось, ось чомусь ваші дівчата не жаліються.

Почалася гра. Правила такі: від кого м'яч падає на землю, той сідає в середину кола. Інші учасники грають до тих пір, поки хтось не вдарить м'ячем в учасника, який сидить. Правила звучать дуже страшно, але коли ми почали грати - це виглядало зовсім по іншому. Всі нарешті розслабилися і просто грали, не зважаючи на тих, хто погрожував.

На відміну від інших дівчат я ще ні разу не попадала в коло. Мене це тішило, бо Христина вже добряче получила м'ячем в плече. Зараз в колі сидів Маркіян і ще двоє не з нашої команди. Антон жестами показує мені, щоб я звільнила Маркіяна. Я уважно чекаю, коли він скине мені м'яч, та все ж, коли це стається я розумію що він підкинув занадто високо і далеко, але мені не хочеться його підставляли. Я відбігаю декілька кроків назад і підстрию. Все було наче в сповільненому ефекті. Роблю сильний розмах, але стараюсь щоб удар був легким і м'яч попадає в Маркіяна.

-Огоо!-чую вигуки хлопців.

-Еля, молодець!-кричить мені Антон, а Маркіян дає "п'ять".

-Я думав, що залишусь без голови, коли ти розмахнулась.-сміється Маркіян.

Я вже відчуваю адреналін і мені хочеться просто використати його на повну. Вже дальше гра була дуже весела, всі сміялися і жартували один з одного.

Через те, що хтось кинув м'яч занадто далеко, а я старалась його відбити, я попала в коло і почала нервувати, адже не хотілося відчувати болі. В колі сиділи ще чужі хлопці та Аліна. Я сіла скраєчку і чекала поки мене хтось "врятує".