Дівчинка з сиротинцю

Частина 20

Я відкрила очі і відразу ж посміхнулася. Перші промені сонця проникали крізь щілину між шторами й освітлювали Антонове обличчя. Промінчик мандрував з чола й носа на вухо. Темне волосся так і гралось разом з промінчиком. Антон відвернувся, прокидатись йому ще зовсім не хотілось.

Я згадала події минулої ночі і знову посміхнулась. Я не жаліла, що втратила свою цноту. Хотілось приготувати сніданок Антону. Тому я неохоче піднялася з ліжка, прикриваючи оголене тіло одіялом. Дотягнулась рукою до сорочки Антона і вдягла її. Через мій маленький зріст вона мені була майже до колін. Я тихо відкрила двері і пішла на кухню. В холодильнику знайшла лише яйці, помідори та сир. Не великий вибір. Вирішила зробити омлет. Поставила чайник, щоб зробити чай та каву.

Омлет вже майже готовий, додала трішки спецій і залила чай та каву водою. Здригнулася від обіймів Антона, який тихенько пробрався на кухню і обійняв ззаду.

-Добрий ранок, коханий.-я повернулась до хлопця.

-Добрий ранок, кохана. Ти куди так швидко втекла від мене?-хлопець ближче притулився і поцілував в щічку.

-Сніданок готувати. Вже все майже готове.

-Тобі так личить моя сорочка.-проігнорувавши мої слова про сніданок сказав Антон.

-Тому що вона твоя. Сідай за стіл. Зараз будемо їсти.

Я поставила омлет в 2 тарілки і понесла на стіл. Антон сидів і хитро посміхався. Повернулася і взяла ще чашки. Поставила на стіл і швидко опинилась на колінах в хлопця. Гарненько вмостившись ми почали їсти. Правда я майже всю свою частину омлету віддала хлопцю, тому що їсти взягалі не хотілось.

-Нічого смачнішого ще не їв.

-Це ж просто омлет.-я засміялася з Антона, він вів себе, як мала дитина.

-Які плани на сьогодні?-я поглянула на хлопця.-Ти ж не думаєш, що я тебе відпущу, після такої довгої розлуки?

-Але мені потрібно буде поїхати додому, треба Ельзу погодувати. Та й вигуляти не помішало б.

-Тоді пізніше поїдемо і будемо вигулювати твою Ельзу.-я чмокнула хлопця в губи і хотіла вже йти мити посуд, але він не відпускав мене.-Як ти себе почуваєш, після вчорашнього?-від такого питання я зашарілася.

-Нормально.

-Еля,чого ти так соромишся цього? Я твій хлопець і повинен знати як твоє самопочуття. Це нормально.-хлопець приклав свою гарячу долоню до моєї щоки.-Я надіюсь тобі не було дуже боляче?