Дівчинка з сиротинцю

Частина 29

На наступний день я з самого ранку вирішила подзвонити подрузі,так як вчора не хотілось пізно дзвонити. Сьогодні субота, а значить вона не буде на парах.

-Привіт. Розбудила?

-Привіт. Ні. Я вже проснулась, якраз каву заварюю.-подруга була чимось дуже рада.

-Що там в тебе? Є якісь цікаві плітки?-вона зрозуміла, на що я натякаю і засміялась.

-А від тебе навіть в Португалії нічого не скриєш. Прикинь, Свят завтра буде знайомити мене з своїми батьками.-вона була дуже рада, але і розгублена.

-То у вас все серйозно. Хвилюєшся?-я раділа разом з подругою.

Пригадала ті часи, коли і Антон їхав знайомити мене з своїм батьком. Я тоді не аби як хвилювалась.

-Якщо чесно, то дуже. Не знаю, чи сподобаюсь я їм.

-Обов'язково сподобаєшся. Хіба може бути інакше?-мені хотілось заспокоїти її.

-Не знаю. А через тиждень ми їдемо на Закарпаття і я його познайомлю зі своїми.

-Ти гляди, а скоро і весілля буде.-підколола я подругу і ми розсміялись.

-Та ні. До цього ще довго.-вона зробила паузу.-А ти як?

-Я чудово. Помаленько.

-Еля, хто це чоловік? Я чула минулого разу...-подруга ще досі була розгубленою.

-Я знаю. Я тому і дзвоню, щоб все тобі розповісти.

-Я тебе уважно слухаю.-подруга в мить стала дуже серйозною.

-Пообіцяй,що ніхто про це не дізнається. Ну,принаймі, про одну деталь.

-Навіть Свят?

-Навіть він. Зуль, я можу тобі довіряти?

-Звісно, я обіцяю тобі.-не думаючи відповіла подруга.

-Насправді я тут в Португалії з Русланом, пам'ятаєш його?

-Звісно що пам'ятаю. Але чому ти з ним? У вас стосунки?

-Ні. Він просто появився, коли це все сталось і запропонував допомогу.

-Нічого собі. Оце так...

-Зуль, це ще не все.-я дуже довго мовчала.-Я вагітна.

-Щоо!? Від Руслана?-крикнула так, що мені вуха заклало.

-Подруго, ти що, здуріла? Яким боком тут Руслан?-почала кричати я.

-Від Антона?-вже тихіше запитала Зуля.