Дівчинка з сиротинцю

Частина 19

Цілий тиждень ми з Антоном уникали один одного. Ніхто з нас так і ненаважився поговорити. Я заспокоювала себе, що все ще буде добре, але щось в глибині душі казало мені, що це кінець. Я розповіла Зулі про нашу сварку і вона так само, як я не зрозуміла такої поведінки хлопця. Сьогодні осінній бал і я на нього йду одна, без кавалера. Насправді, навіть йти не хотілось, але подруга вмовила мене.

Я вділа своє вечірнє плаття ніжно-розового кольору, яке прикривало мої туфельки на каблуках. Зробила ледь помітний макіяж і накруиила локони, які трошки падали на мої оголені плечі. Зуля теж була без кавалера, тому ми повинні прийти разом. Рівно о 19:00 дівчина подзвонила до мене і я вийшла. Вона чекала мене у таксі. На ній було бірюзове плаття, яке дуже личило до її зелених очей.

-Привіт, красуне.-радісно викрикнула подруга.

-Привіт. Ти просто неперевершина.

-Куди ж такі красиві дівчата і без кавалерів?-водій виглядав дуже добрим і дивився на нас в своє дзеркало.

-Вони нас просто не достойні.-сказала подруга і засміялася. Мені ж смішно не було. Не хочеться вірити, що наші відносини з Антоном ось так закінчились.

Ми під'їхали до нашого університету і затамувавши подих пішли в бік актової зали. Вона була прикрашена просто чудово. Випускні курси гарно постарались. Було справжнє відчуття осіннього балу. Довкола прикріплені шаріки в жовто-оранжевій гаммі, паперові листочки з серпантином,сцена присипана справжнім, багряним листям. Я шукала між студентів таку рідну постать, але не могла знайти.

-Еля, ходімо, ось там наші.-Зуля потягнула мене до компанії.

"Наших" ми називали Свята, Макса, Соню, Маркіяна та Антона, але його і там не було.

-Привіт, дівчатка.-привітався Свят.

-Привіт, гарно виглядаєте.-відповіла Зуля, оглянувши всіх.

-Свят, Антона немає?-запитую тихо я.

-Він скоро прийде, запізнюється. Еля, ми можемо поговорити наодинці?

-Так, звісно.-ми відійшли трохи далі.

-Що у вас сталось? Антон весь цей тиждень наче божевільний.

-Ми посварились через Руслана. Він дуже ревнує мене до нього.

-Тепер зрозуміло. Еля, поговори з ним, може він хоча б тебе послухає і перестане пити. Кожного вечора ми з Максом забираємо його з клубу. Він на ногах ледь тримається.