Дівчинка з сиротинцю

Частина 2

2 місяці по тому...

Все літо я працювала в кафе офіціанткою. Відвідувачів було багато і я завжди отримувала чайові. Тому, я харчувалася і жила завдяки чайовим, а коли була зарплата, я все складала,щоб зібрати грошей для університету.

Після іспитів стало жити набагато легше, тому що я вже точно знала, що буду спокійно вчитись на економіста. Завдяки своїм знанням я поступила, та щей степендію буду отримувати. Але все одно буду продовжувати працювати в кафе, але лише половину робочого дня.

Власник виявився хорошою людиною і зрозумів моє становище. Навіть казав, щоб я завжди зверталася за допомогою. Колектив був теж класним. Я дуже подружилася з Настею, вона також офіціантка, але давно закінчила навчання,а ще є Влад - він бармен і він дуже підтримує мене.

Якщо в дитячому будинку я була закритою в собі і нізким не спілкувалася, то тепер у мене є друзі і я нарешті почала нормально жити.

Зараз якраз перші дні навчального року. Сказати, що я дуже щаслива - це нічого не сказати. Тут все так круто! Хороші викладачі та й одногрупники нормальні. Але кого я брешу? Насправді вони всі багаті мажорчики, приїжджають на дорогих машинах і вдягнені в дорогий одяг.

Я ніколи не ходила з ними в кафешки після пар і не проводила з ними часу, та й сказати, що вони мене не помічають не можу. А все тому, що вони приділяють занадто багато уваги в мою сторону. Все це почалося з самого першого дня в універі.

З моєї групи лише декілька людей жило в гуртожитку, але бідними студентами їх назвати дуже важко. По моєму вигляді можна зрозуміти, що я не багата. Тому що я ношу звичайні футболки і штани, рідко надіваю плаття. Та це все при тому, що вони ще не знають про моє минуле, думаю і не дізнаються.

-Я прийшла.-крикнула я, відчиняючи двері своєї кімнати.

-Привіт, Еля. Ти сьогодні швидко з роботи.-Зуля сиділа на ліжку і щось читала.

Це єдина подруга, яка підтримує мене в універі.

-Так, клієнтів сьогодні було мало і шеф позволив швидше піти. Як в тебе день пройшов?

-Жахливо! Мені вже набридло це навчання.-прокричала вона.-А в тебе?

-Нормально. Мої любі одногрупники стараються зі всіх сил, щоб мене чимось зачепити.