Дівчинка з сиротинцю

Частина 13

Антон відкрив перед мною двері своєї квартири. Після такого скандалу я ще досі не могла заспокоїтись. Як людина може бути настільки лицемірною? Вона ж рідна сестра мого батька, вона не повинна мене так ненавидіти, а навпаки, любити. Хлопець провів мене з передпокою у вітальню і посадив на диван.

-Евелінко,будь ласка не плач.-ніжно промовляв він вже не знаю який раз. Він доторкнувся руками до мого обличчя і повільно почав витрати сльози.

-Я не можу... Чому вона так ненавидить мене?

-Що б там не було, але не потрібно через неї плакати. Я з тобою, чуєш? Я підтримаю тебе і захищу від будь якого зла.-його слова звучали так впевнено і так спокійно.

-Дякую тобі.-від його слів я розревілася ще більше.

-Ну ж бо, посміхнись! Ти така мила, коли смієшся, тобі зовсім не пасують сльози.-він знову витер рукою мої сльози і мені стало краще.-Ходімо на кухню, я тобі чаю заварю.-турботливо сказав хлопець.

Я встала і пішла за Антоном, зразу ж розглядаючи вітальню, тому що спочатку було не до цього. Все виглядало досить просто, але стильно. Білі стіни, на яких весіли неймовірно красиві картини. Панорамні вікна, по яких спускалися важкі, атласні штори в синьому кольорі. По середині стояв диван та два м'яких крісла по боках, на дивані було багато декоративних подушок, ще був столик, на якому стояло багато журналів та пуста ваза. На стіні висів великий телевізор. Крім цього були двері ще в інші кімнати.

Зайшовши на кухню хлопець запропонував сісти за барну стійку, яка дуже гарно дивилася тут. Все було виконано в темних тонах, зі смаком. Але крім барної стійки недалеко стояв стіл, напевне для гостей.

-Який чай будеш? Чорний чи фруктовий?-запитує Антон.

-Фруктовий, якщо можна.-я трішки переживала, тому що вперше в квартирі свого хлопця.

-Та не хвилюйся ти так,-наче почув мої думки сказав хлопець і посміхнувся.-будь як вдома.

-Тобі тут одному не нудто? Квартира така велика.

-Та ні, до мене деколи приходять друзі, Свят і Макс, ти з ними ще не знайома.

-А дівчата?-з цікавості запитала я хлопця.

-Скажімо так, у мене було їх вдосталь, щоб зрозуміти, що кращої за тебе немає в цілому світі.-він підійшов і повернув стільчик до себе, поклач руки на талію.-Я ніколи не зустрічав такої цікавої та щирої дівчини.-від цих слів я зашарілася, а хлопець побачивши це почав мило сміятись.