Дівчинка з сиротинцю

Частина 30

POV Антон

Знову початок нового тижня. Понеділок. Університет. Все по кругу. Мене бісить вся обстановка і всі навкруги. Свят з Максом постійно торочать мені про Евеліну, Зуля з Сонею дивляться на мене, як на останнього покидька. Мене бісять ці косі погляди.

Ввечері запросив свою нову пасію до себе. Хоча б вона зможе мене розрадити, правда, в ліжку. Кожен тиждень нова довгонога блондинка, яка думає, що зможе стати моєю назавжди. Таке життя мене поки що влаштовує. Лише друзям і батьку це не подобається. Але ж яке їм діло до мого життя?

Я вийшов з машини свого авто і пішов до універу. Сьогодні потрібно зібратись, тому що скоро змагання з волейболу і мені треба показати найвищий рівень. Відкинув всі лишні думки і зайшов в будівлю.

-Антон, почекай!-почув взаді якийсь писклявий голос і повернувся.

До мене бігла якась дівчина з посмішкою на всі 32. А я й згадати не міг хто вона.

-Привіт.-привіталася дівчина.

-Привіт.

-Слухай, у мене сьогодні паті, прийдеш?-вона хитро на мене подивилася і провела нігтем від вуха до шиї.

Я зрозумів намьок і кивнувши пішов геть від неї.

Потірбно перестати пити, а то взагалі не пам'ятаю,з ким спав. Так можна і попасти в халепу.

Саме найгірше для мене було те, що все навкруги нагадувало мені Евеліну. Це мене злило, так злило, що я місця собі не знаходив, хотілось розбомбити все. Університет, квартира, та клята Ельза, яку я забрав до себе. Все нагадувало про неї.

* * *
Цей вечір п'ятниці я вирішив провести вдома, на самоті з собою. Давненько я не сидів ось так вдома. Завжди зависав в клубі, або ходив на якісь паті.

В одній руці стискаю клянку віскі, а в іншій лист, який залишила мені Евеліна. Я вже його напам'ять знаю. А саме найгірше, що я не можу його просто викинути. Знову розгортаю і перечитую вже такі знайомі слова.

"Якщо ти читаєш цей лист, то напевне бував у мене в квартирі. Останнє про що я хочу тебе попросити - це забрати Ельзу до себе. Я не змогла її взяти з собою.
Антон, я ніколи не думала, що ти так зробиш зі мною... Мені не залишається нічого, як поїхати звідси і надіюсь, ми більше не зустрінемось. Бувай"