Дівчинка з сиротинцю

Частина 31

POV Евеліна

2,5 роки по тому...

Невже це знову станеться? Я знову повертаюсь в Україну. Мені так билось серце, як тільки зайшла в літак, наче роблю щось протизаконне. Вже за декілька годин я буду в Україні. В ті країні, з якої тікала майже 3 роки тому.

Пройшло 2 з половиною роки. Моя дочка уже виросла, я стала щасливою матусею. І я зовсім не жалію, що стала мамою в 19 років. Я одружилась з Русланом, та це не допомогло мені забути про почуття до іншого чоловіка. Звичайно, він старався, робив мене щасливою. Навіть після народження донечки чекав поки я буду до нього щось відчувати. Та все марно. Серцю не прикажеш.

Та в принципі, якби не весілля Зульміри і Святослава, я б не летіла зараз в Україну, так і залишилась би жити в Португалії і чекати поки я зможу покохати іншого.Зуля приїжджала до мене, коли народилась донечка, але без Свята. Вона говорила мені якісь дивні речі, про те, що Антон шукав мене, був в Португалії. Я не вірила в цю несинітницю, тому що його Інстаграм кишить фотографіями з довгоногими білявками. Я добре знала і розуміла, що зустріну на весіллі його, того, кого кохаю всі ці роки і ніяк не можу забути. Я боялась, що він дізнається про дитину. Тому що в моєї Юлічки, (так звати мою дочку, на честь мами) ті сірі очі, які колись закохали мене в Антона.

-Ну ось ми і в Україні... Сто років тут не був.-Руслан простягнувся, коли ми вийшли з аеропорту і взяв дочку на руки.

-Так, давненько ми тут не були.

-Мама, я їсти хоцу.-перебила нас донька.

-Донечко, зараз заїдемо кудись і поїмо, добре?-Руслан посадив її на коліна в таксі і поцілував в голову.

Як і обіцяв, Руслан любив Юлю, як рідну дитину. Вона називала його татом і любила з ним гратись. Він хотів, щоб я йому народила ще одну  дитину, але я відмовлялась. Хоча він і показував, що розуміє мене і буде чекати, але його бісила така ситуація.

Ми вирішили зупинитись в квартирі Руслана. Тому що мені взагалі не хотілось повертатись до своєї, згадувати всі хороші і погані моменти, які в ній трапились. Хоча ми і прилетіли лише на тиждень, але в мене так багато справ. Насамперед потрібно відвідати батьків, тоді заїхати в університет за дипломом. Так, я закінчила університет, хоч і дистанційно, але професія у мене є. Ну і звісно потрібно заїхати у фірму, показатись, перевірити як просувається робота. Хоч і Руслан забороняє мені працювати, але я навіть з Португалії робила деякі справи компанії. З дитиною мені дуже допомогала Наталія та Оксана, тому у мене завжди був вільний час.