Я спустилася на перший поверх і побачила Антона. Що він тут забув? Коли він мене побачив, то почав усміхатися, а мені ставало все страшніше.
-Що ти тут робиш?-перше, що мені було цікаво.
-І я теж радий тебе бачити.-сказав хлопець.-Не хочеш на вулиці поговорити?
-Вже пізно, гуртожиток закритий, як ти зайшов?
-Я просто дуже голосно стукав у двері.
-То чому ти тут?
-На лавочці ти забула телефон. Я хотів тобі його повернути завтра, але тобі хтось так настирливо дзвонив, що я подумав це терміново.
-Хто дзвонив?-здивовано запитала я, забираючи телефон.
-Невідомий. Та я все ж таки взяв трубку.-він зробив паузу.-Говорила якась жінка і просила якнайшвидше передати тобі телефон.
-Дуже тобі дякую. Бувай.
Я швидко пішла до сходів і почала дивитися на номер, який телефонував. Вперше його бачу. Та якщо це справді так важливо, то перезвонить сама.
Всю ніч я не спала і думала про Антона. Чому саме він так запав мені в душу?Може тому, що в нас багато чого спільного... Та ні, це повна дурня. Я пробувала відволіктись і все ж таки заснула, навіть неочікуючи, що чекає мене завтра...
* * *
Пари пройшли досить швидко, останньою залишилася фізкультура. На диво до мене вже ніхто не чіплявся, а Ніка з Лізою взагалі попросили вибачення. Напевне їм вчора добре перепало від Олега Івановича. Я дізналася, що він директор з виховної роботи і за таке можуть навіть з універу вигнати.
Ми з Сонею скоро переділися і вийшли в спортзал,там було багато хлопців, наші одногрупники про щось говорили з третім курсом. Та я не бачила Антона. Ми сіли на лавку і просто чекали початку пари.
Вже наче по традиції в кінці пари хлопці починали грати волейбол.
-Ей, Евеліно, ходи до нас.-крикнув хтось з третього курсу.
-Чому це вона має грати з вами? Вона наша одногрупниця!-викрикнув Рома і потягнув мене на поле. Я зовсім не розуміла, що коється,але зарила всі свої думки в коробочку і почала грати.
Всі дівчата сиділи на лавці, лише я одна грала з хлопцями. Та я на це не зважала. Хіба я винна, що вони самі запропонували грати?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дівчинка з сиротинцю
RomansaВ свої 18 Еля пережила дуже багато горя. Все почалося, коли вона з батьками потрапила в автокатастрофу. Вижила лише вона. Вона стала сиротою, а зла тітка забрала все собі, відправивши дівчинку в дитячий будинок. Дочекавшись свого повноліття в самотн...