Договір на кохання

Невже я закохався?

Через годину вони були вже там. Вони сіли за столик. Пили...пили..пили.

-Оф...Рейян ми вже зовсім п'яні.

-Ага...

-Давай може потанцюємо.

-Так танцювали вже...

-Коли?

-Три..чотири рюмки назад.

-Ааа...ну тоді давай ще одну!

-Давай!

-Ммм...

-Що?

-Он він!

-Хто?

Рейян дивиться по сторонам.

-Он за тим столиком. Бачиш?

-Ну...і хто він?

-Міран Шадоглу.

-Хто це?

-Ну пам'ятаєш я розповідала тобі про бізнесмена...

-Він бізнесмен? Молодий начебто.

-Ага. Бізнес батька, а володіє сам і до речі підняв цей бізнес ще вище.

-Ти всю його біографію прочитала?

-Просто цікаво стало...

-Добре. Піду познайомлюсь.

-Давай!

Рейян сіла за столик Мірана. Міран здивувався.

-Ми знайомі?

-Мене Рейян звати. Тебе?

Міран наклонився до неї.

-Я сьогодні не в настрої! Не хочу таких як ти. Можеш йти!

Рейян не зрозуміла.

-Тобто?

-Ну ти ж шлюха...йди!

Рейян засміялася.

-Ти чого?

-Я схожа на шлюху?

-Ну гарна...

-Дякую. Я Рейян Бакирджиоглу. Я вчусь на журналіста.

-Молодець. І що?

-Мені треба інтерв'ю взяти у бізнесмена. Подруга порадила тебе. Можна?

-Ааа...вибач будь ласка. Я просто звик, що дівчата пристають.

-Значить ти тут часто...

-Так. Сумно дома. На роботі втомлююсь.

-А це правда..ик..що..ик..ти працюєш..ик..багато...тобто...

-Ще раз як тебе звати?

-Рей..ик.ян....

-Ооо...та ви пані Рейян п'яна. І дуже п'яна. Давай завтра краще візьмеш в мене інтерв'ю. Домовились?

-УГу.

-Ось моя візитка.

Приходь завтра на 10:00. Але в твоєму стані...краще о 15:00. Домовились?

-Так.

-Давай!

Рейян встала, їй стало погано. Вона втратила свідомість. Міран швидко зреагував і зловив її. Взяв на руки і поніс до машини.

-Горе мені...

Він поклав її в машину.

-Горе...

Він привіз її до отелю. Взяв її на руки. Вона обкрутила його шию руками. Міран замислився. Він заніс її до свого номеру, поклав на ліжко. Вкрив.

-Ммм...Бахар...ненавиджу...тато...ти..

-Чш...спи...спи.

Рейян заснула. Міран почав дивитися на неї.

*Її волосся...чорне немов вугілля...кучеряве...її очі...такі ніжні...хочеться дивитися тільки в них...губи...такі пухлі...приваблюють до себе...її скули...

Що зі мною? Невже закохався? Ні...я не можу кохати. Але не скриваю вона мені сподобалася. Вона гарна, культурна, така ніжна, розумна. Ох...нібито 100 років знаю її! Міран, зупинись! Все!*

Міран ліг на крісло. І заснув.