Договір на кохання

Сварка чи зрада?

Минув рік.

Ранок.

-Коханий... добрий ранок.

-Добрий, люба.

-Вставай!

-Смієшся?

-Чому? Ти вже можеш ходити.

-Можу?

-Так.

-Але з палкою.

-Ну і що? Сам скоро будеш.

-Коли це"скоро"буде?

-Міран...

-Рік вже.

-Ну тебе!

Рейян встає.Міран за нею. Обіймає її ззаду.

-Міран?

-Ай.

-Сідай.

Мірна сідає на ліжко.

-Чому змушуєш мене так мучатися?

-Я не думала, що ти станеш за мною. До речі сьогодні гості в нас.

-Знаю.

-Вставай.

-Ага.

Вдень.

Міран прогулювається з Фиратом.

-Ну як ти?

-Нормально.

-Як у вас з Рейян?

-В якому сенсі?

-Ну...

Міран сміється.

-Цікаво?

-Мірааан...

-Хм... чудово.

-Ясно.

-А взагалі як?

-Ну, добре. Ви як?

-Добре. Як здоров'я твоє?

-Та що ти про мене та й про мене.

-В тебе в житті багато чого цікавого.

-Ооофф... здоров'я. Як бачиш. Вже ходжу. Рейян дуже велику пітримку давала.

-А ти розлучатися хотів.

-Гордий був. А зараз зрозумів, що нема нічого дорожчого за Рейян і Умута. Я ж тоді думав, що вона буде кричати. Це б ще більш мене розозлило. А ні.

-Ви найкраща пара в світі.

-Ага. Я б сказав найбідніша.

-Тобто?

-Ну я про ці всі пригоди. Дістали!

-Так поїдьте звідси. Бо я так розумію, що ця аварія не випадковість.

-Впевнений. Але розбиратися не хочу. А ось про від'їзд ти правий.

Міран з Фиратом підійшли до дівчат.

-Рейян,як ти думаєш може нам поїхати звідси?

-Куди?

-Кудись. Назавжди.

-Міран, що з тобою?

-Я серйозно.

-Ні. Я проти.

-Чому?

-Потім поговоримо.

-Добре.

Після гостей вдома.

-Рейян, скільки можна?!

-Я нікуди не поїду! Особливо коли вороги у нас! Треба залишатись і вирішувати проблему!

-Рейян, ти мене взагалі Чуєш?! Що я кажу тобі? Я не хочу. Я хочу взяти Умута тебе і поїхати геть звідси!

-Ти втікаєш від проблем, Міран!

Мірна видихнув.

-Я зрозумів.

Він поцілував Рейян в лоб і пішов.

-Ти куди?

У відповідь Рейян почула тільки гучно замкнені двері.

-Ну і йди! Божевільний!

Рейян образилася. Міран в свою чергу поїхав в клуб. Він довго сидів, випивав. Зателефонував Фирату. Але його відволікла одна гарна дівчина.

-Анука... сідай до мене.

-Дякую. Що п'єш?

-Та все підряд! А ти що тут робиш?

-Я... а мені холодно. Шукаю хто мене зігриє.

Міран обійняв її одною рукою.

-Рейян...

-Ельма.

-Ні. Рейян мене не розуміє.

-А, дружина.

-Ти звідки знаєш?

Вона показує очіма на руку Мірана на якій одягнута обручка.

-Ааа... ти уважна. Так ось вона... а чого ми заговорили за неї? Давай вип'ємо.

-Давай!

Через декілька хвилин. Минуло 20 стаканів алкоголю і стільки же тем про Рейян.

-Ясно. Слухай, Міран. Може давай на гору?

-Хм... на гору?

-Угу. Я тебе заспокою. Ти про все забудеш.

-Правда?

-Так.

-Давай.

Вони встали. В цей час прибігає...