Договір на кохання

Прощавай.

Наступний день.

Міран прийшов з роботи. Рейян була сумна.

-Що сталося з моєю рідною дівчиною?

-Нічого.

-Кудряшка?

Рейян посміхнулася. Міран обійняв її ззаду і поцілував в щічку.

-Нічого. Просто.

-Просто?

-Угу.

-Ну тоді добре. Я переодягнуся.

-Йди звісно. Все вже готово.

-А це що в нас?

-Це на завтра.

-Ти моя хазяюшка.

Міран поцілував Рейян.

-Моя.

Рейян сміється.

-Йди вже!

Міран пішов переодягатися. Він зателефонував Фирату.

-Ало.

-Фирате, я не можу більше.

-Що? Деніз?

-Та само собою. Але не це.

-А що?

-Та...кожен раз коли Рейян засмучена в мене серце розривається від страху. Може вона дізналася...може? Що робити? Оф...

-Тоді розкажи їй.

-Не можу.

-Слухай, я тобі так скажу ти взагалі немаєш на неї прав.

-Дякую, підтримав!

-Завжди звертайтесь.

Міран вимикає телефон. Йде вечеряти. Він збирається все розповісти.

-Рейян, мені треба тобі дещо сказати.

-Давай.

-Це дуже серйозна розмова. Але після того, що я скажу не поспішай з рішенням. Добре?

-Добре. А що саме?

-Коротше...Я...

-Ти?...

-Я...В мене...

-Що, Міран?

-Я кохаю тебе.

Рейян посміхається.

-І я тебе. Але ти не це хотів сказати.

-Ні. Саме це.

Мірна тягне її на себе. Рейян сідає на коліна.

-Дуже сильно. Хочу бути з тобою все життя.

Рейян сміється. Міран шепче їй на вушко.