Договір на кохання

Тайна Мірана...

Одного дня Міран не відповідав за дзвонки Рейян. Рейян дуже хвилювалася. Міран в той час розбирався з своєю дружиною. Деніз.

-Скільки можна повторювати? Ти приїхала і розлучення буде.

-Ну навіщо ти так зі мною?! Я ж кохаю тебе.

-Якби ти кохала мене не втекла би з коханцем за кордон! Зараз вже пізно! Розлучення буде!

-Ні! Не підпишу!

-Деніз!

-Я все сказала! Хоч вбий! Але ти це можеш...правда?

-Оф!

Мірану дзвонить телефон. Він бачить телефонує Рейян. Він не може зараз взяти. Вимикає.

-Деніз...ми не можемо бути разом. Розумієш чи ні? Я тебе не кохаю так само як ти мене. Навіщо одне одного мучити? Ти будеш жити як жила. Просто я буду вільний і ти.

Навіщо тобі цей шлюб?

-Ти помиляєшся. Я кохаю тебе. Дуже сильно.

-Деніз...

-Я навіть готова твоїх хвойд терпіти які тобі телефонують.

Міран стукнув рукою об стіл.

-По перше якби кохала точно б не могла щоб я мав інших. По друге якщо не хочеш по доброму буде по поганому!

З цими словами Міран виходить з дому і їде кудись.

Рейян вирішила знайти Мірана. Еліф не пускала її тому що на вулиці вже ніч та й Рейян щось кашляє.

-Все зі мною добре.

-Але в тебе температура!

-Нічого. Вона маленька. Але мені треба його знайти!

-Точно закохалась.

-Може бути. Все, я побігла.

Рейян довго бігала шукаючи Мірана. Міран в цей час їхав сам не знаючи куди. РЕйян вибігає на дорогу. Вийшло так, що її ледве не збив Міран. Міран дуже злякався. Рейян ще більше. Він вискочив з машини.

-Ти здуріла?

Рейян пригнула на Мірана.

-Ти живий!

Мірану і треба було її обійми бо вона єдина на світі людина в якій Міран може знайти спокій.

-Рейня, ти що тут робиш?

-Тебе шукала, ти цілий день не відповідаєш на дзвінки.

-Знайшла.

-Ха..

Рейян сміється і кашляє.

-Ти чого кашляєш?

-Нічого.

-Ти захворіла?

Зляканим голосом запитав Міран.

-Ні. Кха..кха..

-Та-ак...йди сюди.

Міран усадив її в машину. Він привіз її до себе.

-Де ми?

-В мене тут квартира.

-Багато домів в тебе.

-Так. Можу собі дозволити.

Міран завів Рейян туди.

-Проходь, не бійся.

-Угу.

Міран увімкнув світло.

-Ти сідай он туди. Я зараз чай зроблю з лимоном.

-Тут і продукти є?

-Ну звісно.

-Ха...

Міран зробив чай з лимоном. Рейян весь час кашляла і чихала.

-Та будь здорова!

-Дякую.

-Так мені це набридло, йди сюди!

Міран веде її в свою кімнату, кладе на ліжко, вкутує її.

-Лежати! І чекати ліків!

-Міран...не хочу! Не буду!

-Рейян, ти пам'ятаєш, що повинна цілий тиждень говорити мені тільки"так".

-Ну!

-Лежати! Телевізор тобі увімкну і все.

Міран увімкнув телевізор і пішов.

-Ну...

Рейян вилізла і почала оглядати його кімнату. Вона побачила альбом. Тільки вона хотіла його відкрити як чує голос.

-Ти дивись на неї! Лягла!

Рейян швидко лягла. Міран поставив підніс на тумбочку. Потім він дав їй ліки.

-Ось це гірке я ніколи не питиму.

-Питимеш!

-Ні!

-Інакше поцілую.

-Сказала ж ні.

-Відкривай ротик.

-Ні..

-Давай, Рейян.

Міран дав їй ліки. І поцілував.

-Міран...

-Що б не дуже гірку було.

-Ха...

-А зараз вкутаємо тебе.

Міран збирався піти.

-Ти куди?

-На кухню.

-Навіщо?

-А що ти хочеш?

-Щоб ти ліг поруч, ми подивимося кіно.

-Ха...тоді згоден.

Міран ліг поруч.

-Йди сюди!

Мірна обійняв Рейян. Рейян поклала свою голову на його груди. Вони подивились кіно.

Міран забув про всі свої проблеми. Так вони і заснули.