Договір на кохання

Я ж казав!

-Рейян!

-Добре. І не кричи на мене більш!

-Вітаміни не п'є! Як не кричати? Ти про дитинку думаєш?

-Думаю.

-Тоді пий!

-П'ю!

Рейян випила.

-А тепер з'їж ось це.

-Я наїлась вже.

-Рейян...

-Бе!

Рейян побігла на гору.

-Я зараз як вспіймаю! Як накараю!

-Міран...

Рейян споткнулась і ледве не впала якби не Міран.

-Рейян, ти вже два місяці як повинна була померти, так?

-Так.

-У нас вагітність вже 3 місяці. Так?

-Так.

-Я тебе врятував?

-Так.

-І ти мені так дякуєш?

-Як?

-Не слухаєшся, падаєш тут, в мене за ці 3 місяці серце мабуть 3.000 разів зупинилося.

Рейян розвертається до нього.

-Але моїм запахом я повертаю тебе до життя.

-Саме так.

Міран бере Рейян на руки.

-Горе ти моє!

-Сам вибрав!

Вони сміються.

-Давай так. Зараз полежимо. Потім подивимося кіно. А потім видемо на вулицю.

-А ти гойдалку замовив?

-Замовив.

-А коли вже дитячий одяг купуватимемо.

-Коли стать дізнаємося.

-Добре.

Рейян і Міран лягли. Міран обійняв кохану.

-Я ж казав, що житимеш?

-Дякую.

-Це тобі дякую!

Міран цілує Рейян.

МЕНІ ПРОДОВЖУВАТИ?????!!!!