Минув рік...

92 13 3
                                    

Минув рік. 

Еліф попросила Рейян замінити її на годинку. Вона побігла в поліклінку. Еліф працювала в стаканчику з кавою (ну ви зрозуміли). У Рейян як на зло було багато покупців. Вона не встигала робити ту каву або чай. Нарешті відпочинок. Рейян продовжила шукати роботу. Рейян закінчила інститут і шукає роботу але їй це погано вдається. Тут раптом просять зробити каву. Рейян підіймає очі і бачить Мірана.

-Міран?

-Рейян? Привіт.

-Привіт...зараз зроблю.

Міран був здивований. Рейян теж не очікувала такого.

-Ось твоя кава.

-Ти чому тут працюєш?

-Я не працюю. Еліф просила замінити.

-Ясно. Зроби ще одну.

-Добре.

-Дякую.

Рейян зробила.

-Ще, ось це так і повинно бути?

-Що саме?

-Ну вийди подивись.

Рейян вийшла. 

-А тепер бери. Поговоримо.

-Міран...

-М?

Міран зробив ковток. Прийшла Еліф. Рейян не чекала її ЗАРАЗ точно! Так би втекла від нього.

-Привіт.

-Привіт.

Еліф і Міран привітались.

-Рейян, дякую за допомогу. Можеш йти.

-Я можу допомогти.

-Не треба.

Еліф зайшла.

-Візьми речі і йди за мною!

Приказним тоном сказав Міран. Рейян взяла речі.

-Дякую, подруго!

-За що?...

Але відповідь вона не отримала. Рейян побігла.

-Міран, мені треба...

Рейян хотіла піти. Міран бере її залокоть і тягне на себе.

-Нікуди ти не підеш. Не втікай. Просто давай поговоримо.

-Добре. Давай. 

Рейян і Міран почали гуляти по парку.

-Як ти? Як навчання?

-Нормально. Закінчила вже. Роботу шукаю.

-Як з пошуками?

Договір на коханняWhere stories live. Discover now