Договір на кохання

Наш танець примирення.

Рейян вийшла з лікарні. Вона не могла повірити. В її матки завелась дурна хвороба.

Все...Назустріч їй прибігла Еліф.

-Ти де була? Скоро виступ.

-Йду вже.

-Ти в лікарні була?

-Ні. Мимо йшла.

-Що з тобою?

-Нічого.

-Ясно. Ти вибач мені за Мірана. Ви просто так пара. Він тебе так кохає. Ось і я...

-Я не ображаюсь.

Рейян обіймає Еліф.

Через годинку.

Скоро виступ. Рейян взяла себе в руки. До неї підійшов Міран.

-Хвилюєшся?

-Ні.

-Ти засмучена.

-Нічого.

Міран розвернув її до себе. Доторкнувся щоки.

-Точно все добре?

Вона кивнула.

-Добре.

Вони вийшли. Танго вийшло більш страсне чим тоді. Тут ненависть боролася з коханням. В кінці танцю Рейян вирішила пробачити Мірана. Після закінчення танцю. Рейян побігла до виходу подихати повітрям.

-Танцюєте ви пані Рейян дуууже чудово!

-Дякую.

-Як ти?

-Нормально.

-Погано?

-Ні. Голова закружилася.

-Точно все добре?

-Та так. 

-Давай відвезу тебе до дому.

-Давай.

Рейян і Міран сіли в машину. Рейян кружилась голова. Міран відкрив вікно.

-Рейян?

-Та добре все.

-Дивись мені!

Лікар попереджував Рейян, що таке може бути. Воно проходить. Міран відвіз Рейян до дому. Взяв на руки і поніс в ліжко.

-Пусти!

-Де твоя кімната?

-Там. Але..

-Рейяшка, я хвилююсь за тебе.

Рейян стало краще. Міран поклав її на ліжко.

-Може водички?

-Не треба.

-Що значить "не треба"?