Договір на кохання

Минуло 2 роки

Минуло 2 роки. Рейян стала відомою журналісткою як мріяла. Рейян зайшла в кабінет Мірана.

-Міран? Можна?

-Ти ще запитуєш... проходь.

-Як справи?

-Роботи вже менше. А ти як?

-В мене теж все добре.

-До речі я хотів з тобою дещо обговорити.

-Слухаю.

Міран завів Рейян до столу.

-Візьмеш інтерв'ю у нього?

-Не можу.

-Чому?

-Розумієте пан Міран, в мене чоловік дуже ревнивий. Мало що може статись.

Міран посміхнувся.

-Тоді поговоріть з чоловіком.

-Ви думаєте?

-Впевнений.

-Добре, вдома поговорю.

-А ви згодні?

-Чому б ні. А хто він?

-Та так. Треба просто.

-Я згодна.

-Тоді завтра о 11:00 по цій адресі.

-Угу. Добре. Але якщо дозволить.

Мірна сміється і цілує Рейян в губи. Усаджує Рейян в крісло. Стає ззаду.

-А про НАС ви коли чоловікові розповісте?

Рейян сміється.

-Ви думаєте треба?

-Угу.

-Не знаю навіть.

Міран сміється.

-Може чоловіка не кидати краще? Я так його кохаю.

-А мене значить не кохаєш?

-Я сказала. Я кохаю свого чоловіка.

-Ммм... ви не уявляєте як я свою дружину кохаю.

Міран одягає Рейян намисто.

-Коханий, дякую.

Рейян вскакує і обіймає Мірана.

-Будь ласка, люба.

Міран вдихає запах своєї коханої жінки.

-Може до дому вже?

-Давай.

Вони зібрались і поїхали до дому.

-Меліке! Де Умут?

-В кімнаті.

Рейян побігла на гору.

-Що сталось?