My love is the serial killer

🐶

Пролунав сильний грім. Земля здригнулась від удару по ній блискавкою. Великі краплі дощу з силою стукали у вікно. Я сиділа на дивані закутана пледом з ноутбуком і чашкою какао. Все ж не люблю я осінь за ось таку погоду, тому що кожен раз коли лунав грім я здригалася. Ні я не боялась голосних звуків, я любила ходити в тир і на гучні вечірки чи концерти, але грім це особливий страх який живе зі мною з самого дитинства. Там де я народилась і виросла грози були доволі частим явищем, але звикнути до них я так і не змогла. Не так давно я переїхала в Лос-Анджелес, де така погода була дуже рідким явищем, а якщо і буває то супроводжується сильними штормами зі сторони океану. Тихий океан виявляється не такий вже тихий, але такий величний.. А поки я дивлюсь серіал під сильну зливу, можна нарешті познайомитись. Отже моє ім'я Аліна, мені 23, і я нещодавно переїхала до Америки. Те місце де я жила раніше і те життя, я не хочу згадувати, для мене життя почалось з чистого аркуша, тому нехай і для вас буде так. Ні це не було щось жахливе, зовсім ні, це просто було звичайне життя яке мені не подобалось, мені не подобалась країна, місто, люди які мене оточували, і навіть клімат. Я все життя знала що моє місце тут в Америці, в Лос-Анджелесі. І це правда, тут я відчуваю себе вільною. Я переїхала сюди лише пів року назад разом з своєю подругою Кейт, яка розділяла мою мрію переїхати до Америки з першого ж дня нашого знайомства, і одного разу ми навіть пообіцяли один одній що ні за що не залишимось там і переїдемо кудись разом. Як мої так і її батьки спочатку говорили що в нас нічого не вийде, а потім коли ми назбирали достатньо грошей, і оформили всі документи, були категорично проти щоб їх діти переїзжали на інший край світу, на інший континент . Не без сварок але ми все ж добились свого, давши батькам обіццянки дзвонити по 10 разів на день, і при першій же можливості повертатись назад. Перед тим як переїхати ми звісно ж попіклувалися про майбутнє тому, отримали вищу освіту, я фармацевта, а Кейт юриста, захистили дипломи англійською і отримали право працювати на території вибраної нами країни, назбирали грошей , і тому зараз в нас впринципі все добре. Ми обоє влаштувались на роботу по своїм професіям, маємо доволі високі зарплати, і знімаємо разом 3-х кімнатну квартиру не подалік океану. На купівлю квартири, а тим більше будинку в нас покищо звісно ж не вистачає, але ми дуже комфортно облаштувалися, і не поспішаєм з покупкою, хоч і відкладаємо кожен місяць невеличкі суми на будинок) Хоч ми живемо тут зовсім недовго , ми вже живемо не самі) З нами живе чудове цуценя той-пуделя по імені Чілі. Через деякий час ми хочемо завести ще двох доберманів, як мріяли колись, але це вже буде напевно коли в нас буде будинок, бо цим великим песикам потрібно багато місця. Була майже перша ночі коли перестав нарешті лунати грім. Я пішла в свою кімнату, залишивши ноутбук в залі. Кейт сьогодні не буде, вона залишилась на ніч у якогось хлопця , як вона сказала через сильну грозу. Завтра зранку потрібно йти на роботу, тому відкривши вікно я заснула під звуки невеличкого доща, та шум океану...