My love is the serial killer

🐊

Я прокинулась о 9:15 в своїй кімнаті, і спочатку навіть вирішила, що все, що було мені просто наснилось. Але я лежала в нерозстеленому ліжку, в костюмі у якому була вчора. Мій телефон хтось поставив на зарядку, і він лежав на шкафчику біля ліжка, а на ньому лежав якийсь папірець, і збоку ключі.
Я розгорнула папірець і почала читати:

« Доброго ранку. Ти заснула поки ми їхали тому я завіз тебе додому. Тебе чекає розмова з подругою, бо вона злякалась, коли я приніс тебе на руках) Сьогодні ж звільняйся з роботи і зразу приїзжай в офіс. Біля будинку стоїть машина, вона твоя.
P.S. я думав відправити до тебе водія, але ти і сама не погано справляєшся з цією роллю)»
Я взяла в руки ключі, на них був значок Bugatti, це були ті ж ключі що вчора. Він залишив мені свою машину? Хоча звідки мені знати що вона його? На парковці «офісу» було дуже багато машин, він дав мені вибір з трьох, і не факт що це всі. Я встала вмилась, і почала збиратись. Сьогодні я вирішила нанести небагато макіяжу, і одягнути чорні джинси палермо, і чорний топ. Так ось такий в мене сьогодні був настрій) Мені було все одно що там хто подумає про мене в офісі, де всі дівчата ходять в коротеньких спідницях і платтях, це мій стиль, і пішли вони всі)
Я спустилась на кухню де Кейт готувала сніданок, побачивши мене вона поставила на стіл кружки з кавою для себе і з чаєм для мене.
- Доброго ранку, спляча красуня) І що ж за принц приніс тебе вчора на руках?- одразу ж запитала Кейт.
- Доброго) Це просто мій знайомий- відповіла я.
- Просто знайомий?! А можна і мені такого знайомого на Bugatti, в якій я буду засинати, і він приноситиме мене на руках прямо в ліжко?- запитала подруга, і ми двоє засміялись.
- Я злякалась коли він заніс тебе вчора на руках, я думала з тобою щось сталось, і хотіла вже його чимось вдарити, добре що він встиг все швидко пояснити.- розповіла Кейт.
- Ні, зі мною все добре, я й справді просто заснула в його авто) Ми просто їздили за місто, дивитись на захід сонця.- відповіла я Кейт, видумуючи на ходу. Я ж не скажу їй що працюю тепер на нього, снайпером, і вчора ми їздили за ліс вчитись стріляти однією рукою..
- Надіюсь він не надовго залишиться твоїм знайомим, і скоро я погуляю на весіллі.- засміялась дівчина.
- Кеееейт, навіть не мрій!- через сміх протягнула я.
- Я рада за тебе) Нарешті в тебе хтось появився)- сказала Кейт з легкою усмішкою. І я вирішила не заперечувати, бо знала що вона все одно настоїть на своєму. Ми поснідали, зібрались і вже взувалися щоб йти на роботу коли я заговорила:
- Хочеш я тебе підвезу?- запитала я в Кейт, покрутивши на пальці ключі від машини.
- Він залишив тобі машину? І чого ти ще не на роботі вже 11!- запитала здивовано Кейт глянувши на часи, і ми вийшли з дому.
- Я сьогодні звільняюсь з аптеки, і буду працювати на нього. Він залишив машину щоб мені було зручніше добиратись, але я розкажу тобі все ввечері окей?- запитала я сідаючи за кермо. Кейт теж сіла, роздивляючись машину зсередини, перед цим уважно роздивившись зовні.
- Добре)- з широкою усмішкою відповіла Кейт. Я відвезла її на роботу, поїхала в аптеку і написала заяву на звільнення. Зі мною розрахувались, і я поїхала в «офіс».
Поки їхала, я опустила одну руку під кермо, і виявила там beretty, що ж, він залишив мені автомобіль зі зброєю...
Зайшовши в офіс я підійшла до Кортні, просто щоб привітатись, але вона оцінила мій сьогоднішній лук, і ми розговорились, спочатку про одяг, а потім і взагалі про все що тільки можна. Вона виявилась дуже доброю і веселою) Повна протилежність Хейлі.
- Доброго ранку спляча красуня- прошептав над моїм вухом голос, і я від не сподівнки різко повернулась і приставила доволі гострий ключ який був у моїй руці до його шиї.
- Чорт! Александро...- вскринула я і опустила руку з ключем. Він не на жарт налякав мене.
- Молодець, хороша реакція- засміявся він.
- Ідемо в нас зараз нарада, представлю тебе всім.- сказав він не перестаючи усміхатись, вже по дорозі до ліфта.
- Що ти з ним зробила? Я ще ніразу не бачила щоб він так багато усміхався- здивовано з усмішкою прошептала Кортні, а я лиш усміхнувшись на це, пішла за ним. В ліфті я протягнула йому ключі від машини:
- Дякую- сказала я.
- Вона тепер твоя, саме вона сподобалась тобі вчора, і тобі ж треба якось добиратись до офісу- відповів він, ігноруючи мою протягнуту руку.
- Що? Ні! Я не можу її прийняти, вона ж така дорога.- відповіла я.
- Є декілька варіантів : ти береш цю машину, або іншу з водієм, або добираєшся сюди майже кожного дня на таксі. В договорі був пункт про те, що ми забезпечуємо доставку працівників до місця роботи, вибір за тобою.- відповів він з усмішкою. Я мовчки повернула ключі в сумочку.
Ми вийшли на 5 поверсі і звісно ж проходили мимо Хейлі.
- Тобі відомо, що означає діловий стиль, і де ти знаходишся?- пропищала вона до мене, і Александро вже хотів вступитись ща мене, та я показала йому жестом щоб він не вмішувався, і він спершись об двері свого кабінету з цікавісттю глянув на мене. Я зперлась обома руками на стіл секретарки:
- Ти знаєш ким я тепер тут працюю?- тихо запитала я, дивлячись їй прямо в очі.
- Прибиральницею?- запитала з нахабною  усмішкою вона, я розсміялась, а Александро збоку помітно напружився. Я максимально наблизилась до дівчини і  усмішка з її обличчя різко зникла.
- Снайпером, люба)- прошептала їй я, заправивши волосся їй за вухо. Хейлі завмерла на місці як наляканий кролик з величезними очима.
- Тому я можу дозволити собі будь-який стиль)- сказала я повертаючись до Александро, який ледь стримав сміх дивлячись на перелякану секретарку.
- Так Хейлі, їй можна все, тому будь обережніша.- відповів він з усмішкою. Чоловік відкрив двері у свій кабінет і пропустив мене, як істинний джентельмен, потім зайшов сам. В кабінеті було 8 чоловіків які сиділи за довгим столом, і з цікавістю роздивлялись мене.
- Вау, у Александро нова пасія?- запитав один з чоловічих голосів. Я усміхнулась.
- Я можу повторити те, що щойно було з Хейлі?- запитала я у Александро.
- Не варто тратити сили, я сам зараз все поясню- з усмішкою відповів він, обережно взявши мене за лікоть, провів до місця яке було найближче до нього, і сів на своє місце. Я роздивлялась всіх присутніх, в більшості це чоловіки віку приблизно такого ж як Александро, декілька старших, і лише один наймолодший це був Нік. Ми пересіклись поглядами, він помахав мені усміхаючись а я у відповідь відсалютувала.
- І так, це Аліна Торкіо- представив мене Александро.- Прошу ставитись з повагою і не ображати, бо потім ви про це пожалієте, тому що тепер вона частина нашого колективу і вона - снайпер.- розповів чоловік. Ніхто явно такого не очікував і всі були просто в шоці, ну звісно крім Ніка, який все знав.