My love is the serial killer

🐰

Після того випадку пройшов вже майже тиждень. Я весь цей час не виходила курити на задній двір, тому що не хотіла побачити ще щось таке що не мала б бачити, як це вийшло минулого разу. Ще я вирішила трішки змінити зовнішність, тому тепер в мене замість темно-каштанового волосся яке закінчувалось десь в області поясниці, чорне подовжене каре, і ще я пробила крило носа, тепер в ньому красувалось невелике срібне кільце. Кейт сказала що тільки псих може обрізати довге волосся під каре, на що я лише посміялась і сказала що воно просто мені набридло, але потім вона сказала що їй подобається мій новий образ. Сьогодні була неділя, тому Кейт запропонувала сходити в тир, і познайомити мене там з своїм мексиканцем, ми часто так робили бо неділя - це єдиний день коли в нас обох вихідний. Я любила це місце, тому що це був не просто тир. Це було кафе під назвою Miracolo, в стилі лофт з великими панорамними вікнами на задню терассу, і як раз на цій терассі стояли мішені на різній відстані і різні предмети по яким можна було стріляти. Ми облюбували це місце в перший же тиждень нашого переїзду сюди, і це вже стало традицією ходити в нього. Тому я погодилась не задумуючись. Цілий день я і Кейт дивились фільми валяючись на дивані в залі, а як тільки сонце заходячи за горизонт почало творити на небі шедеври в рожевих та оранжевих тонах, ми зібрались і пішки по набережній вздовж океану в якому відбивався неймовірний захід сонця, відправились в Miracolo. За своє не таке довге життя, я встигла побувати в багатьох країнах і побачити багато неймовірних заходів та світанків у: Парижі, Римі, Варшаві, Анталії, Барселоні та багатьох містах назв яких зараз я навіть не згадаю, та заходи і світанки в Лос-Анджелесі це просто щось неземне, таке від якого кожен раз захоплює подих, таке в реальність якого важко повірити, таке яке закохує в себе раз і назавжди. Тим часом ми вже підійшли до кафешки біля якої нас чекав смуглий хлопець, з темним волоссям і карими очима.
- Знайомсья це Френк - мій друг, а це Аліна - моя краща подруга з якою я разом живу.- представила нас один одному Кейт, обійнявши хлопця.
- Привіт, приємно познайомитись.- сказав Френк широко посміхнувшись.
- Привіт «друг», мені теж.- я зробила акцент на слові друг бо я знала як Кейт «дружить» з хлопцями. Френк засоромившись відвів погляд десь на океан за моєю спиною.
- Ідемо, мені вже не втерпець постріляти, а ще я голодна. - розвіяла я незручну паузу. Кейт засміялась і взявши Френка за руку, ми нарешті зайшли в кафе. Нам приглянувсья столик з диванами біля панорамного вікна на терассу. Ми замовили трохи їжі, пива і сиділи доволі довго розмовляючи і жартуючи. Цей Френк не такий вже й поганий, він підтримував будь-яку розмову, жартував, і так дививсья на Кейт цілий вечір, що мені хотілось залишити їх вдвох і кудись втекти.
- Ну що ідемо стріляти? Можливо буде трохи нечесно грати проти двох дівчат, але я обіцяю піддаватись- засміявся Френк.
- Ооой дарма ти так.- відповіла йому Кейт з цікавістю дивлячись на мене.
- Звучить як виклик, чи не так? - сказала я хитро під моргнувши Кейт.
- Давайте так хто виграв, тому програвші купляють ще пива- запропонував Френк.
- Ну давай- сказала я вже знаючи в кого в руках буде ще один бокал пива.
- Я не граю з вами, я постою краще збоку і подивлюсь просто - відповіла Кейт яка випила вже вдосталь пива і напевно не попала б зараз навіть у мішень.
- Що ж один на один? - запитав він
- А давай!- відповіла я.
Ми підійшли до бармена за зброєю, зброя тут була так собі, старенькі травмати, бармен по імені Стен знав мене і Кейт бо ми були тут частими гостями тому зразу ж з усмішкою протягнув мені кулачок:
- Хеей Аліна, давно ви не заходили, і хто це з тобою?- він зацікавлено розглядав Френка, так він гей, я відповіла на протягнутий кулачок і теж усміхнулась, Стен був хорошим, молодим хлопцем з ним можна було і пожартувати, і випивши поговорити по душам.
- Привіііт) Таак навіть не дивись на нього це друг Кейт! Та якось часу не вистачало заскочити) - я пригрозила йому пальцем і він підняв догори руки здаючись; ми справді не приходили сюди вже два тижні поспіль, через роботу Кейт і через грозу.
- Гроза?- усміхнувся Стен
- От чортеня, все ти знаєш!- колись випивши я розказала йому про свій страх, ми посміялись а Френк весь цей час просто стояв і не розуміючи нічого дививсья на нас.
- Що ж давай нам пушки, підем розносити мішені.
- Зачекай, просто глянь на це.- він дістав десь з-за барної стійки пістолет і поклав переді мною.
- Ооох, беретта м9... Звідки?- запитала я з цікавісттю розглядаючи красуню з всіх сторін, мені завжди подобалась зброя тому я трохи знала про неї.
- На минулому тижні видали в одному екземплярі, і зверни увагу на нову мішень.- сказав бармен показавши рукою в сторону де стояли всі мішені на різній відстані, і справді на відстані 50 метрів стояла новенька мішень, до цього найбільша відстань була 20 м, тому мене дуже зацікавила ця ситуація.
- Першому хто влучить в яблучко, буде виділено подарунок у вигляді пляшки віскі.- сказав Стен з цікавістю поглядаючи на мене.
- За цей тиждень ніхто ще не попав, тому що умова, дається тільки одна спроба. Спробуєш?- продовжив він.
- Пффф, ще питаєш? Я просто зобов'язана це зробити!- з азартом відповіла я.
- Ахах значить я пішов діставати віскі?- засміявся Стен.
- Саме так. - відповіла я, Френк взяв ще два травмата щоб постріляти по звичайним мішеням.
- Ох відчуваю я що зовсім скоро я буду сидіти з бокалом пива і пляшкою віскі.- засміялась я.
- Ну ну, побачим . - відповів Френк.
Ми пішли до мішеней і вирішили почати з самої першої на відстані 3 м, і так дійти до 50, в кого більше попадань той виграв. Почав Френк , вір приціливсья і попав прямо в центр.
- Бачила?- запитав він з наглою усмішкою. Оце було дарма. Для того щоб прицілитись йому знадобилося десь 10 секунд, і він стріляв міцно тримаючи травмат обома руками. Я встала на місце з якого потрібно стріляти і прицілившись за 3 секунди вистрелила одною рукою.
- Бачив?- запитала я його у відповідь. Він здивувався але не показав цього. Далі йшли 5 м. Френк стріляв першим, та я відчула уважний погляд на собі і відволіклась від мішеней. Я розвернулась до кафе в пошуку очей що вивчали мене. Кейт стояла прямо біля нас і сміялась з того як я втерла ніс її мексиканцю, тому це була не вона. Тут я зустрілась поглядами з чоловіком який сидів біля вікна в компанії якихось людей, мені вдалось роздивитись лиш темне волосся та світлі очі так як він був далеко. Він перевів погляд на когось перед собою а я на мішень. Просто люди дивляться як ми стріляємо, не варто брати це до уваги.
Френк знову влучив в центр хоч і цілився довше ніж минулого разу, настала моя черга.