My love is the serial killer

🐣

Прокинулась я вдома на годиннику була 12, я лежала на ліжку в своїй кімнаті, все ще в платті і його піджаку. Добре що він не додумався мене переодягти.. Переодягнувшись в джинси і топ я вмилась, і спустилась на кухню снідати. Кейт була вже на роботі але на кухні мене чекали млинці) А біля них ключі від Bugatti. Я просто обожнюю її млинці з нутеллою. Поснідавши я накинула на себе кожанку, взяла піджак щоб повернути Александро, ключі від машини які лежали на кухні, а це означає що Кейт познайомилась з Ніком коли той приніс ключі? Цікааво.. Поговорю з нею ввечері. Я сіла в машину і відправилась в офіс. По дорозі заїхавши в Starbucks і взявши два латте з солоною карамеллю. Зайшовши в офіс я одразу ж підійшла до стійки адміністратора:
- Кортні привіт)- сказала я.
- Аліна) Рада тебе бачити. Ти бачила свіжий випуск газети? - запитала дівчина, з веселою усмішкою.
- Ні.. А що там?- запитала нерозуміючи я. Кортні поклала переді мною газету. Чоорт... Там на пів сторінки була я, з Александро який обіймав мене, на іншому фото ми сміялись, а на ще одному я йшла з ним під руку. Ну впринципі фото дуже гарні) Але стаття... « Грей з'явився  на відкритті клубу під руку з дівчиною. Він провів в обіймах незнайомки, в клубі майже всю ніч, і потім вони разом покинули заклад. На кадри попав момент обіймів, з вигляду щасливої пари. Раніше дівчину модельної зовнішності, з ним не помічали, і про неї наразі нічого невідомо. Невже головний холостяк штату, більше не холостяк?» Що за?! Холостяк? Пара? Якого біса? Я посміялась і повернула газету Кортні.
- Сукня просто неймовірно гарна! Ну і ти звісно гарна, дівчина модельної зовнішності) Ти просто викликала фурор, з'явившись там з ним під руку, ти тепер суперниця для багатьох)- сказала Кортні роздивляючись фото. Ми ще трохи поспілкувались, посміялись, і я дізнавшись що бос на місці ще з самого ранку пішла до нього. Невже приїхав сюди як тільки завіз мене? Він зовсім не спав? Я відправилась в його кабінет. Пройшовши мимо Хейлі я просто кивнула їй, і зайшла в кабінет Александро, дивно але вона не сказала мені ні слова, от і добре) Однією проблемою менше. Александро сидів за своїм столом, зайнятий чимось в телефоні. Я підійшла і поставила перед ним каву. Він підняв на мене свої голубі очі, які були червоними, і виглядали втомлено. Він все ж зовсім не спав..
- Доброго ранку- сказала я протягуючи йому його піджак. Він забрав його кинувши на крісло не далеко біля себе.
- Доброго. Сподіваюсь там отрута?- запитав він кивнувши на каву.
- Так.- серйозно відповіла я, і ми обоє усміхнулись. Він не зважаючи на серйозність мого тону все ж почав пити каву.
- Дякую, що не заставив бігати сьогодні о 8- сказала я.
- Я не заставив тільки тому що сам був не в стані бігати, а не тому що пожалів тебе- відповів він.
- Ти зовсім не спав?- запитала я, хоча і знала що так.
- Переживаєш за мене ?- усміхнувся він.
- Та ні, хотіла просто позловтішатися, бо я дуже добре виспалась)- відповіла я, хоча реально було шкода його, але йому цього знати не обов'язково, він виглядав ну дуже вже змученим. На мою фразу чоловік лиш закотив очі. Я сіла не подалік нього, і теж почала насолоджуватись кавою, роздивляючись в великих вікнах, спокійний сьогодні океан.
- Сьогодні ти маєш навчитись стріляти з гвинтівки, з якої ймовірно будеш стріляти через тиждень на важливій зустрічі. Тому зараз ми відправимось в підвал, щоб ти просто спробувала потримати зброю в руках, познайомитись з нею. А завтра вже потренуємось на вулиці і на більших відстанях.- розповів Александро.
- Чому гвинтівка? Чому не беретта?- запитала я.
- Ти будеш на дуже великій відстані, для своєї, ну і моєї безпеки, беретта тут буде зовсім недоречна, потрібна буде зброя з хорошим оптичним прицілом.
- Ясно. Окей. Доп'ємо каву і підемо.- відповіла я. Александро достав з столу газету і поклав переді мною. Це була та ж газета яку мені показала Кортні, з нашими фото. Я усміхнулась знову роздивляючись фото.
- Мені подобається) Не погані кадри правда?- запитала я усміхаючись.
- Значить вже бачила.- сказав чоловік.
- Так, Кортні показала. Тепер мене будуть ненавидіти всі дівчата цього міста?- засміялась я.
- Типу того. Ти вкрала у них головного холостяка, такого вони тобі не пробачать.- усміхнувся він.
- Нікого я не крала.- відповіла я. Він лиш ще раз усміхнувся, нічого на це не сказавши.
Допивши каву ми направились в підвал, де були мішені і багато зброї.
- І так, Crosman fire nh, калібр 4,5. Хороший оптичний приціл, легкий, не сильна віддача.- розповів чоловік, взявши в руки гвинтівку. Він дав її мені, встаючи позаду, і показуючи що робити. Його рука була на моєму плечі, а друга накрила мою руку, що лежала на зброї. Він майже шептав мені на вухо все що я маю робити, обпалюючи мою шию гарячим диханням, і від кожного слова, по спині йшли мурашки.
Ми провели в підвалі десь 3 години. Він показав мені що й до чого, як тримати, як цілитися і все інше. Стріляла я прямо в ціль, не з першого разу, але через декілька пострілів, коли я зрозуміла характер зброї, почало прекрасно виходити.
- Добре, на сьогодні достатньо. Ти можеш бути вільна. Завтра в 8 пробіжка.- сказав змучено чоловік, і ми направились в сторону виходу з підвалу. Він пішов до ліфту, щоб відправитись в свій кабінет, ну а я попрощавшись з Кортні відправилась на парковку, щоб їхати додому.
Сівши в машину я зрозуміла, що залишила телефон в його кабінеті. Чорт, прийдеться повернутись.
Коли я зайшла в його кабінет, він сидів з наполовину закритими очима, і щось робив за комп'ютером.
- Думаю тобі слід поїхати додому і виспатись.- сказала я, забираючи з крісла на якому сиділа свій телефон.
- Не можу, в мене зустріч.- відповів він, протираючи очі, і набираючи щось в комп'ютері.
- Може тоді пообідаємо? Ще кави вип'єш.- запропонувала я.
- Поїхали- сказав він, хватаючи ключі від машини, і надягаючи пальто.
- Я на машині, тому поїдемо на моїй. Потім я відвезу тебе назад.- відповіла я, і він залишив ключі. Я вирішила поїхати в кафе недалеко від мого дому, ми любимо ходити туди з Кейт коли нам лінь готувати. Там все дуже смачне. Коли ми під'їхали і припаркувалися, я глянула на Александро який був занадто вже тихим всю дорогу. І він спав... Я тихенько засміялась і доторкнулась до його щетинистої щоки.
- Александро...- прошептала я, та він ніяк не відреагував. Що ж, так як він не спав цілу добу, то наврядчи я зараз його зможу розбудити. Тому я вирішила поїхати до свого дому. Коли ми приїхали я відстебнула його ремінь безпеки і опустила спинку крісла, так щоб він опинився в лежачому положенні, і накрила його пледом який винесла з дому. А сама залишилась сидіти на водійському сидінні, залипаючи в телефон, і час від часу дивлячись на сплячого чоловіка. Чорне вугільні прядки спадало йому на лоб, вії дрижали, дихання було рівним, і він здавався зараз таким беззахисним і милим. Що дивлячись на нього мене й саму потягнуло в сон...