My love is the serial killer

🐻‍❄️

До кабінету вірвавсья вже знайомий мені хлопчина.
- Чорт, Нік! Коли ти навчишсья стукати?- запитав чоловік у юнака який стояв навпроти мене по інший бік стола і поки що навіть не помітив мене, щось захоплено розповідаючи Александро.
- Нік?- запитала здивовано я. Хлопець різко замовк і повільно повернувся в мою сторону. Декілька секунд він уважно роздивлявся мене.
- Аліна?! З нашої останньої зустрічі пройшло не так багато, а я тебе ледве впізнав, ти змінилась, звісно в кращу сторону- не менш здивовано але з усмішкою заговорив він. Тут він підбіг і обійняв мене, а я просто сиділа в кріслі не рухаючись і не розуміючи що відбувається. Так можливо він і не взнав би мене, якби я не заговорила, так як врятувала його тоді дівчина з довгим темно-каштановим волоссям, в медичному халаті і сигаретою в руці. А зараз перед ним дівчина з чорним каре, в сукні і з невеликою кількістю макіяжу.
- Я так і знав що ми ще побачимось! Тобі іде нова зачіска) Що ти тут робиш? Ти знайома з Александро?- Нік почав завалювати мене питаннями не даючи змоги відповісти ні на одне, не замовкаючи.
-Нік!- гаркнув Александро і хлопець відійшовши від мене спокійно сів навпроти.
- Це та сама дівчина яка врятувала мене від Раджи, це вона вистрелила в нього одною рукою!- Нік звертався до Александро.
- Нік я знаю. Зникни з очей моїх до вечора!- без злості але серйозно говорив Александро.
- Але ж..- почав Нік. Александро встав з свого місця і Нік одразу ж наче в повітрі розтворився. Він підійшов до вікна відвернувшись спиною до мене. Я встала біля нього дивлячись на чудовий вид на океан і порт звідки відчалюють судна, який відкривався з величезних вікон. Він мовчав тому я вирішила заговорити перша:
- Хто для тебе Нік?- запитала я вже забувши про роботу.
- Це мій  менший брат.. Який любить попадати в неприємності.- більше він нічого не сказав і я вирішила не розпитувати. Я відчула його погляд на собі, але й далі продовжувала дивитись на спокійний океан.
- Я зараз розкажу про те що мені від тебе потрібно, але спочатку ти маєш підписати договір про нерозголошення всього що тут сьогодні почуєш чи побачиш. Ти можеш погодитись, і можеш відмовитись, заставляти чи тиснути на тебе ніхто не буде, ти зможеш піти в будь-який момент.- тут вже я повернулась до нього і дивилась прямо в очі. Договір? Якого чорта? Хто ж він в біса такий...
- Хто ти?- запитала дуже тихо я.
- Я розповім тобі все після того як ти залишиш на папері свій підпис. Від тебе вимагається тільки мовчати ось і все, тобі ніхто не завдасть шкоди обіцяю- сказав Александро , і я не довго думаючи погодилась. Він сказав що тиснути на мене ніхто не буде, і я зможу піти як тільки захочу.
- Добре, я згодна- сказала я відводячи очі на океан. Він посміхнувся і пішов до свого столу, зашелестів папір і він повернувся з договорм і ручкою. Я поставила свій підпис, і уважно глянула на нього.
- І так я глава клану «Corvo Nero», на території якого ти зараз знаходишся.- сказав Александро уважно слідкуючи за моєю реакцією. Я сіла на крісло, розвернувши його до вікна де стояв він обпершись на підвіконня і з цікавісттю слідкував за мною.
- Глава клану?- перепитала спокійно я, хоч і була трохи в шоці? Нерозумінні? Я навіть не знаю що це було.
- Так. - зробивши невеличку паузу він продовжив- Невже ти й справді така невинна овечка яка живе в своєму вигаданому ідеальному світі, без зла, війн та ворогів? Навіть шкода знімати твої рожеві окуляри.- я зіскочила з місця і різко підійшла до нього впритик.
- Не смій називати мене так. Я живу в ЛА лише пів року, і я не знаю нічого про це місто, зрозумів?- прошептала йому я. Він приблизився до мене ще ближче і прошептав в губи.
- Ти або дуже смілива або божевільна, так говорити з главою однієї з найнебезпечніших мафій у штаті.
- Це дві крайності однієї і тієї ж сутності. Мені все одно хто ти, я тебе не боюсь.- відповіла я назад сівши в крісло бо така близькість з ним мене напрягала.
- Мені потрібен снайпер- сказав впевнено він. А я просто сиділа і дивилась на нього величезними очима.
- Ти вміло стріляєш, ще трішки навчитись як поводитись з різними видами зброї  і ти ідеальний снайпер.
- Вбивати невинних людей? Ти серйозно зараз мені це пропонуєш?
- І так почнемо з головного - місто розділене на північну та південну частину. Ми знаходимось у північній, це земля «Corvo Nero», тут наш бізнес, клуби, порт, і ще багато чого. Південною частиною управляє маразматичний старий який весь час вставляє мені палки в колеса, з надією забрати північ собі, це його людина ледь не вбила Ніка. Також є ще декілька менших кланів які теж ворогують зі всіма, хоч і не несуть великої загрози. Невинних людей ніхто не вбиває! Ми вбиваємо або при самозахисті, або тих хто заслужив, ну або ж помста, зуб за зуб - око за око.
- І що мені з цього буде?- запитала я. Чоловік навпроти мене спочатку трохи здивувався а потім засміявся
- Навіть так? Ну добре, перше - ми захистим місто від людей які торгують наркотиками, вбивають невинних людей і роблять ще багато чого що погано впливає на жителів і саме місто. Друге - гроші. Я буду платити тобі не маленькі гроші. Цього поки достатньо?- в один момент я злякалась своїх же думок, тому що думки були про те щоб погодитись. Чооорт ні я не буду вбивцею! Але ж я буду вбивати лише тих хто цього реально заслужив, і від цього буде тільки краще.
- Я не можу. Я не зможу вистрелити в людину. Тим більше що буде якщо я не влучу? Тоді я поставлю під загрозу життя не винних людей!- почала думати вголос я.
- Ти зараз так думаєш тому що ти під впливом емоцій, але хочу тобі нагадати не так давно ти вистрелила в людину , захищаючи мого брата. Ти влучила у всі мішені, навіть з 50 м ти вистрелила прямо в центр.
- Я..- він перебив мене не давши договорити.
- Прошу не відповідай зараз, подумай трохи. Ти вже знаєш куди приходити, тому приходь як тільки приймеш рішення.

Я мовчки встала і вийшла з кабінету, а потім і з цього злополучного офісу, який виявився зовсім не офісом, а лігвом мафії. Це все наче якийсь сон. Хіба так буває в реальному житті? Я не повернусь сюди! Снайпер? Та він взагалі божевільний пропонувати стати снайпером людині яку він побачив один раз в тирі? Пропонувати стати снайпером - дівчині! Він точно втік з психлікарні...

_________________•______________
Ось в мене виходить щось типу такого⚜️ Як вам? Пишіть свої пропозиції щодо продовження😶‍🌫️, або можливо шось потрібно поміняти, добавити трохи містики чи ще чогось?🦊 Просто напишіть як вам і чи варто взагалі продовжувати💖🐻‍❄️❤️‍🔥
                                                    Ваша Лі)❤️