My love is the serial killer

🐎

Випивши такий чудовий винахід людства, як аспірин, я відправилась в душ, переступаючи Кейт яку, все ще намагався розбудити Грей. Після душу і таблетки мені стало набагато краще, і я пішла на кухню. Там сиділи Александро з Кейт, якій здається теж полегшало після аспіринчику. Побачивши мене вона почала сміятись і чоловік навпроти неї усміхнувся,
- Що відбувається?- запитала я теж усміхаючись від виду двох веселих фейсів.
- Я в душ- відповіла Кейт і обійнявши мене по дорозі, весело поскакала в сторону ванної кімнати. Я перевела погляд на Александро, який одразу ж перевів свій погляд на вікно. Я сіла за стіл і почала неквапливо пити свій чай, який люб'язно зробила Кейт, теж дивлячись у вікно на океан. Через декілька хвилин тиші чоловік перевів на мене погляд, і уважно роздивлявся. За весь час нашої співпраці, я помітила що він наче сканер, що намагається дізнатись твої емоції і думки, він уважно стежить за мімікою, рухами, тоном голосу, і поведінкою в загальному, і чорт вбільшості це працює! Але так як я просікла цю його фішку, кожен раз коли відчуваю на собі такий вивчаючий погляд, я приховую всі свої емоції, і ретельно контролюю свої рухи і дії.
- Що? Не виходить?- запитала з усмішкою я, нагло схрестивши руки на грудях.
- Що?- запитав чоловік припіднявши брови.
- Я помітила, що в тебе є здатність аналізувати людей, ти так уважно стежиш за мімікою, емоціями, рухами, голосом, і в тебе це справді чудово виходить, але не зі мною, я права? Можу зробити висновок що ти цікавився психологією.- сказала я усміхаючись.
- Так.. Ти попала прямо в точку.. Яка іронія.- засміявся тихим баритоном він.
- Я справді в свій час перечитав багато психології, цей аналіз вже увійшов до звички, я роблю це на підсвідомому рівні. І я можу зробити висновок що ти теж цікавилась психологією, якщо помітила це. Хоча ти весь час помічаєш багато дрібниць. Ну і ти права в тому, що я не можу проаналізувати тебе. Рідко коли я можу побачити твої емоції, і психологічний стан. Мені вдалось виявити лише те що ти не можеш приховувати злість і агресію. Я часто помічаю за тобою ці емоції, тебе дуже легко розізлили. І щастя.. Коли ти щаслива, смієшсья, от тоді тебе видно ніби наскрізь.- розповів Александро.
- Так я доволі довгий час цікавилась психологією. Саме так я навчилась помічати дрібниці , і приховувати емоції, та як ти помітив не всі. Аналізувати людей для мене не є цікаво, тому що мені все одно на них. А близьких і друзів я і так добре знаю, і можу сказати без всіх цих психологічних прийомів, який в них настрій.- відповіла я. Образа за вчорашнє ще не відпустила, і я не розумію чому сижу тут і спокійно розмовляю з ним. Так в моєму голосі був холод, але навряд чи він це помітив. За час наших розмов, з ванни вийшла Кейт.
- Ну що ж, прийшов час згадувати що було вчора, я не пам'ятаю нічого, що було після вина.- сказала я Кейт.
- Александро не розповів тобі поки мене не було?- запитала Кейт.
- Ти все йому розповіла?- перепитала я.
- Ну не все.. Тільки те що змогла сама згадати. Давай краще візьмемо і подивимось відео і фото яких ми наробили, думаю це допоможе нам відновити вчорашню хронологію подій.- засміялась Кейт. Ідея здалась непоганою, тому я погодилась. Ми знайшли наші телефони і вирішили спочатку подивитись мою галерею. Як виявилось близько 22 години ми вийшли з дому, і кудись пішли. На одному з відео ми співали, на наступному Кейт танцювала щось типу стриптизу, чіпляючись за стовп якогось дорожнього знаку. Потім були фото на фоні магазину з алкоголем, що знаходиться не так вже й близько до нашого дому. Наступні фото і відео вже з дому, де ми теж танцювали і співали, не спали ми до четвертої ранку, нам ще пощастило що сусіди не викликали поліцію.. Насміявшись з фото і відео на моєму телефоні, прийшов час дивитись галерею подруги. Що ж... Там було набагато більше фото і відео, і головним героєм цього усього була я чорт забирай... Як виявилось танцювати на стовпі було моєю ідеєю.. Що ж непогано. Я перевела погляд на Александро, що невідволікаючись уважно спостерігав за моїми танцями з легкою посмішкою. Наступне відео - я танцюю вальс з якимось хлопцем, просто посеред вулиці, під музику вуличних музикантів. Я глянула на Александро, усмішки на його обличчі вже не було, і я помітила як він на секунду злісно стиснув зуби, ну але ж звісно на ревність ми це списувати не будем. Хлопець, саме хлопець а не чоловік, тому що на вигляд йому років 20, міцно притискає мене до себе, тримаючи руку на моєму бедрі, і наш вальс повільно перепливає в танго. Чоорт... Я усміхаючись закрила очі руками, тільки б не зустрітись поглядами з Александро, погляд якого я зараз буквально відчуваю на собі. Кейт почала сміятись, і я все ж підняла погляд.
- Гаряча штучка чи не так?- запитала з усмішкою Кейт штовхнувши ліктем чоловіка. Я дивилась куди завгодно але не в його очі, і зловивши себе на думці, що я уникаю погляд я задумалась. А чому? Мені соромно? Але ж немає за що. Він просто мій бос, не хлопець, не чоловік, та й можливо навіть не друг. Подумавши про це, я різко перевела погляд на голубі очі навпроти. Склавши руки я з викликом дивилась на нього. А що він може сказати? Та нічого! Йому немає що мені пред'явити. Ось якщо він скаже щось це вже буде цікаво, бо тоді виходить що йому не всеодно. Він уважно спостерігав за мною, і помітивши мою бойову готовність відповісти йому чимось колючим на будь що, що він скаже, Александро усміхнувся і повернув свій погляд до телефону. На наступних відео ми вже йшли з алкоголем додому. Там була фотографія мене з пляшкою вина у руці на пляжі, на фоні океану. Фотографія вийшла дуже гарна, але факт що ми пили ще й вино, мені не дуже сподобався.
Подивившись всю галерею і насміявшись, ми поснідали, Кейт відправилась на роботу, а в мене був намір вигнати з квартири чоловіка і відправитись далі спати.
- Александро думаю тобі пора, тому що я збираюсь продовжити свій сон, який ти між іншим порушив. - сказала я, встаючи з-за столу і направляючись до дверей.
- Торкіо, по-перше сьогодні в тебе робочий день, і зараз в нас є одна важлива справа, тому я думаю тобі пора переодягнутись і якнайшвидше. А по-друге, може розповіси з якого приводу ви стільки вчора випили, що ти нічого не пам'ятаєш?- сказав чоловік, продовжуючи сидіти за столом. Яка ще важлива справа?
- Грей, по-перше я нікуди не збираюсь сьогодні йти, а по-друге те що відбувається в неробочий час тебе не стосується!- гаркнула я. За долю секунди він опиняється біля мене, притискаючи мене за шию до стіни.
- Не забувай з ким ти розмовляєш..- небезпечно прошептав чоловік мені на вухо.  Його рука все ще залишалась на моїй шиї, але вона не душила а просто лежала на шиї, не причиняючи мені болю, чи будь-якого дискомфорту. Але коли я намагалась вибратись, пальці трохи зжались на шиї, і він поклав другу свою руку на плече, надаючи і шансу вибратись. Його очі були майже чорними, зараз він був дуже злим, він був у гніві, та рука на моїй шиї всеодно була наче повністтю розслабленою, лише та що на плечі була трохи стиснута.
- Я чекаю на тебе в машині- сказав чітко він, і вилетів з квартири, голосно гримнувши дверима. Я пішла в кімнату, щоб переодягнутись в спортивний костюм, тому що розуміла, що він не залишить мене в спокої, і я лише ще більше його роздратую. Мене дуже здивувало те як він повів себе... Я бачила наскільки сильно злим він був, але він всеодно контролював себе щоб не зробити мені боляче. Видно було що йому важко, але все ж він не причинив мені болю.. Чому?
Переодягнувшись я вийшла на вулицю і мовчки сіла в чорний гелентваген. Пристибнувши ремінь безпеки, машина зірвалась з місця і поїхала в невідомому мені напрямку. Александро зараз виглядав абсолютно спокійним, хоча і ми їхали десь під 200, але я б'юсь об заклад , зараз він спокійний. Він не зтискав з силою кермо, його обличчя було повністтю розслабленим і  очі не виражали абсолютно ніяких емоцій. Всю дорогу ми їхали мовчки. Через деякий час авто зупинилось на з'їзді біля лісу.
- А тепер ми поговоримо.- сказав чоловік, без будь якої агресії в голосі, але мене навіть це ще більше насторожило, тому що ми були десь посеред лісу.