My love is the serial killer

🦎

Коли ми сіли в машину збираючись повернутись в офіс, Александро зателефонував комусь з коротким наказом:
- Прибрати на "Britten Beach". - це пляж на якому в нас виявилась «весела» пробіжка. По приїзду в офіс, в кабінеті Александро вже були чоловіки, яких заздалегідь попередили про незаплановані збори. Але як виявилось пізніше незапланованим все було тільки для мене...
- Ну що як все пройшло?- запитав Нік.
- Це було дуже не розумно їхати туди вдвох, вам повезло залишитись живими.- сказав Крістофер. Та і взагалі, як тільки ми зайшли до кабінету всі видихнули. Я зупинилась і глянула на Александро засуджуючим поглядом. Та він не звернувши на це уваги пройшов за свій стіл. Прекрасно! Про те що відбулось, наперед знали усі крім мене. Я мовчки сіла на своє місце.
- Ну, і як тобі перша справа? Розповідай! Ми тут всі сиділи наче на голках! Александро відмовився брати з собою підмогу, і навіть не виходив на зв'язок! Ми всі переживали.- швидко проговорив Нік.
- Не погано. А було б ще краще, якби мене попередили про цю справу!- не приховуючи своєї злості, відповіла я. 8 здивованих пар очей перевели свій погляд з мене на Александро.
- Грей ти з дубу рухнув?- запитав Крістофер.
- Александро.. - почав Нік, і вже кожен намагався щось сказати, тому в кабінеті стояв нерозбірливий гул з басистих чоловічих голосів, де не можливо було хоть щось розібрати. Александро з силою вдарив по столу, і кабінет в ту ж секунду занурився в мертву тишу.
- Це було моє рішення, і воно не підлягало обговоренню.- гаркнув чоловік, всі мовчки дивились на нього.
- Все було продумано наперед. Я був у бронежилеті, і в нас була зброя. Так, я не заперечую, ризики були. Але ми все ж справились. І це послужило невеликою перевіркою для нашої нової колеги, на якій вона показала, що може швидко зреагувати в екстрених ситуаціях. В потрібний момент, вона дістала пістолет з-за мого поясу, і вистрелила у людей Раджи, не задаючи лишніх питань, і не задумуючись ні на секунду. Одного з них вона вбила, і змогла спокійно це прийняти. Тому замість того щоб говорити мені, що я зробив не так, краще привітайте місс Торкіо з першою її успішно виконано роботою.- спокійно розповідав Александро. Перевірка... Це слово болісно шкрябнуло десь в області сердечка. Я дивилась на чоловіка не відводячи очей, і здається навіть не моргаючи, намагаючись зрозуміти чи мені не почулось. Він не довіряє мені навіть після підписання договору, або не вірить в мене.. Чоловіки почали висловлювати вітання, і розпитувати як все було в деталях. Я мовчки сиділа киваючи час від часу, і видавлюючи з себе усмішку. Александро затримавши на мені свій погляд, сказав всім що збори закінчені, і всі неохоче розійшлись по своїх робочих місцях, так і не дізнавшись те що їх так цікавило. Я встала і мала намір вийти разом зі всіма і відправитись додому, але Грей зіскочивши з свого місця схопив мене за лікоть, тож мені довелось залишитись. Коли двері закрились і ми залишились в кабінеті двоє він заговорив:
- Я відвезу тебе до дому.- сказав чоловік. Я зараз не була налаштована на розмову з ним.
- Ні.- відповіла я, вириваючи свій лікоть з міцної хватки і розвертаючись в сторону виходу.
- Це було не питання. Ти без авто, тому я відвезу тебе.- нагло відповів він, відшукавши на столі ключі від авто.
- Грей... Залиш мене в спокої. Хоча б сьогодні.. - дуже тихо сказала я, чоловік вставши навпроти мене розгублено дивився мені в очі, намагаючись зрозуміти що зі мною. Я й сама не дуже добре розумію що зі мною, напевно це просто емоційне виснаження, і мені слід добре відіспатись, або випити чогось крепкого. Другий варіант сподобався мені більше, тому помітивши на столі Александро пляшку віскі і дві склянки, я впевнено підійшла туди, наливши собі можливо трохи більше ніж слід, за раз випила пекучу янтарну рідину, від якої вмить стало так тепло всередині. Чоловік завмер на місці спостерігаючи за моїми діями. Відсалютувавши йому я мовчки вийшла з кабінету і направилась в сторону дому. Я йшла по набережній, роздивляючись черговий неймовірно гарний захід сонця, який відбивався в хвилях океану. По дорозі мені трапився магазин з вином, і я вирішила туди зайти. Прийшла додому я з двома пляшками червоного напівсолодкого і з пакетом різних солодощів і фруктів. А чому б і ні? Давно ми з Кейт не влаштовували домашніх посиденьок, обговорюючи щось з бокалом вина, ну або в цьому випадку з пляшкою кожна. Кейт вже була вдома, і щось готувала на кухні. Вона навіть не почула як я зайшла, але почула Чилі, цуценя вибігло з кухні і радісно крутилось в моїх ногах, доки я знімала куртку і роззувалась. Погладивши Чилі я відправилась на кухню розбирати пакет того що накупляла.
- Сьогодні ми маємо провести вечір разом, і це не обговорюється! Відповідь: я втомлена - не приймається.- сказала вона не повертаючись до мене і продовжуючи щось мішати на плиті. Але коли обернулась на шарудіння пакету і побачила вино, вона була вкрай здивованою.
- Вау... В нас сьогодні свято?- запитала вона.
- А що ми не можемо просто бухнути?- з надією і легкою усмішкою запитала я. Кейт підійшла до мене обіймаючи і сміючись.
- Насправді я просто втомилась, а ще ми давно ось так не сиділи, обговорюючи всіх і вся за пляшечкою вина..- відповіла їй я, обіймаючи у відповідь. Кейт здається погодилась ще на першу пропозицію і я могла й не продовжувати, тому повечерявши ми відправились в зал. Я відкрила вино а Кейт принесла з кухні шоколад, фрукти, чіпси, і ще купу всякої дуже смачної але не дуже корисної їжі. Включивши якийсь фільм ми почали обговорювати мою роботу, потім Кейт розповіла про свою, і ми вже обговорювали все що тільки можна, абсолютно забивши на фільм. З кожним бокалом вина, і смішною історією Кейт ставало все легше і легше, я нарешті розслабилась, і все те що мене хвилювало відступило на задній план...

Ранок 8:00
Пронизливий дзвінок в двері ехом віддавався в голові. Відкривши очі я просто лежала і не могла зрозуміти що відбувається. Я лежала на підлозі в залі, біля мене лежала пуста пляшка з-під віскі, телефон Кейт, і мій кросівок. Що ж.. Зрозуміліше не стало. Здається весело ми вчора посиділи, ще б я щось пам'ятала. Вставши з підлоги я тримаючись за голову, яка як не дивно боліла, відправилась до дверей, в які все ще хтось наполегливо дзвонив і ще й тепер стукав. Не дійшовши до дверей я зачепилась за щось ногою і ледь не впала, як виявилось це була рука Кейт, вона не прокинулась а лише щось невнятно промичала, продовжуючи спати. Подруга лежала в коридорі недалеко від дверей своєї кімнати, очевидно не дійшла вчора. Біля неї лежав мій телефон, який вона напевно як завжди переплутала зі своїм. Я тихенько засміялась, забрала телефон і продовжила свій шлях до дверей, обережно переступивши Кейт. Навіть не запитавши хто, я відкрила двері і в квартиру віхрем влетів Грей.
- Торкіо, 8 ранку! В нас взагалі то пробіжка в 7! Якого біса ти не відкривала двері? Я тут вже 15 хв!- голосно проговорив чоловік і я знову взялась за голову. Він подивившись на мене  скептично припідняв брову, і перевівши свій погляд на Кейт усміхнувся. Зайшовши в зал чоловік став роздивлятись кімнату, і я разом з ним. На столі стояла пуста пляшка вина і трохи фруктів, друга пляшка була на дивані, кругом були обгортки з під шоколаду, на землі закрита пляшка кока-коли і пуста з-під віскі, мій кросівок, телефон, і ще купа всього. Ага.. Кола закрита, виходить віскі ми не запивали? Чоорт... Чоловік в голос розсміявся, я теж усміхнулась, з цієї всієї ситуації було смішно але голова все ще тріщала.
- Александро, я прошу тихіше.. І розбуди Кейт будь-ласка.- сказала я, і пішла на кухню в пошуках аспірину.

_________________•______________
P.S. Вибачте за те що я зникла, в мене тут з'явилось купа справ, і зовсім не вистачає часу. Глава вийшла можливо не дуже цікава, але я обіцяю виправитись. Буду писати частіше, і сподіваюсь цікавіше, не судіть строго✨
                                           Ваша Лі❤️