My love is the serial killer

🐭

Я приїхала додому, Кейт ще не повернулась з роботи, тому я вигулявши і накормивши Чилі, вирішила приготувати вечерю. Через годину запечена картопля з м'ясом була готова. І в двері подзвонила Кейт.
- Ця машина знову біля нашого будинку. Ти не сама?- з усмішкою запитала Кейт заглядаючи на кухню.
- Кеейт! Я сама, тут нікого більше немає.- засміялась я з її цікавості.
- А що тоді тут знову робить його машина?- запитала вона ніяк не заспокоюючись.
- Ця машина тепер моя, на деякий час, щоб було зручніше добиратись до офісу.- відповіла я.
- Він подарував тобі машину?!- пропищала Кейт обіймаючи мене.
- Він дав мені її на тимчасове користування)- відповіла я. Ми пройшли на кухню і я почала накладати ще гарячу їжу по тарілкам. Поївши у тишині, так як обоє були голодними, я зробила нам фруктовий чай і Кейт знову почала засипати мене питаннями.
- І так, хто це? Ким ти в нього працюєш? Звідки він? В його розмові чути акцент. Я навіть не знаю ще його ім'я! Розкажи мені все спочатку.- швидко заговорила Кейт.
- Спокійніше жінко!- відповіла я, і почала свою заздалегідь вигадану історію.
- Звати його Александро, і він з Італії. Тут у нього свій бізнес пов'язаний з кораблями, ну це не так важливо. Я буду допомагати йому з оформленням різних договорів, звітів і так далі, робота з паперами якщо коротко, інколи я зможу працювати з дому, і зарплата там вища ніж у фармацевта.- розповіла я вже вивчену історію.
- Нуу не погано- з усмішкою проговорила подруга.
- Ти можеш працювати з дому, в тебе висока зарплата, він дав тобі машину, і це просто за роботу з паперами? Та він же закохався в тебе, це очевидно!- почала роздумувати Кейт.
- Кеееейт. Не починай. Зарплатня вища - бо роботи багато, це серйозна фірма і низьких зарплат там бути не може- сказала я, ну і про серйозну фірму та зарплати було правдою, хоча думаю якби вона знала всю правду, то не здивувалася б, в снайпера не може бути низька зарплата.
- Ну добре добре - Кейт весь час хитро усміхалась, і я знала що вона буде до кінця шиперити нас. Випивши чаю і ще трохи поговоривши, ми розійшлись по кімнатам. Я довго не могла заснути, мені було так неприємно на душі через те що я обманюю подругу, хоч я і розуміла що це для її ж безпеки та легше не ставало. А ще з моєї голови ніяк не виходила картинка де Александро тримаючи мене за руку - жартує , щоб відволікти від грози і його голубі очі. Такі очі могли бути тільки в дитини, невинні і глибокі, так...в дитини але ніяк у боса мафії.. За що демону, дістались ангельські очі? Хоча коли він злився вони були темно синіми як океан в шторм і пронизливий погляд пробирав до кісток. Десь біля 3 ночі мені все ж вдалось заснути, але не виспатись. О 7 ранку в двері хтось подзвонив. Це продовжувалось протягом 3 хвилин, і коли я зрозуміла що Кейт не встане, прийшлось вставати самій, бо цей хтось був дуже наполегливий і здається не збирався нікуди іти. Я мовчки з злим обличчям, вже подумки вбивши того хто порушив мій сон, відкрила двері навіть не запитавши хто там. А там стояв Александро...
- Якого чорта ти тут?! 7 ранку!- гаркнула на нього я. Він усміхнувся роздивляючись мене. Я стояла перед ним у довгій розтягнутій футболці з заплутаним від сну волоссям, і ще не до кінця відкритими злими очима. А в ногах бігала Чилі, яка чомусь навіть не гавкала на незнайомого їй чоловіка.
- Клянусь якщо ти зараз не перестанеш усміхатись я тебе чимось вдарю!- агресивно сказала я, ідучи на кухню. Він закрив за собою двері і теж прийшов на кухню, ставлячи на стіл чашки з Starbucks.
- Приводь себе в порядок, ми йдем на пробіжку, в тебе 5 хвилин- сказав чоловік відпиваючи лате з солоною карамеллю.
- Що?? Ні. Якщо це все то іди звідки прийшов, а я лягаю далі спати.- відповіла я цьому психу.
- Я тебе не запитував, я сказав щоб ти переодягнулась бо ми йдем на пробіжку- відповів він.
- А я сказала - ні! Добраніч.- відповіла я і почала йти в сторону своєї кімнати, але не встигла вийти з кухні як він зхватив мене за руку.
- Або ти зараз переодягаєшсья, або ідеш прямо так.- відповів він, усмішки на його обличчі вже давно не було, і він говорив серйозно.
- Я іду спати. - відповіла я намагаючись звільнити свою руку з його міцної хватки, як тут він бере і закидає мене собі на плече, і йде в сторону виходу.
- Відпусти мене!! Добре я йду! Тільки постав мене на землю!- я намагалась злізти з нього, била його долонями по спині, та він міцно тримав мене за талію, і здається навіть не відчував моїх рук.
- Чуєш? Я піду. Відпусти..- сказала я вже спокійно. І чоловік поставив мене на землю. Я повернулась на кухню і сіла пити лате яке він приніс. Він сів навпроти і теж пив каву. Чоловік гладив Чилі, яка запригнула на крісло біля нього, і вона радісно махала хвостом.
- Чилі! Що з тобою?- запитала я.
- А що з нею не так?- запитав чоловік.
- Вона не любить посторонніх, а тут сама прийшла до тебе щоб ти її гладив- відповіла я, на що чоловік лиш пожав плечима.
- Серйозно? Пробіжка в 7 ранку?- запитала я.
- Так. Тобі потрібна хороша фізична підготовка, тож тепер так буде кожного ранку.- відповів він. Я ні разу не бігала, тим більше в 7 ранку. Біг це не моє. Та і взагалі спортом я займаюсь рідко, єдине що я роблю це декілька вправ кожен ранок, для підтримки фігури. Спадковість подарувала мені фігуру близьку до ідеалу. Стрілка на вазі ніколи не перетинала позначки в 55 кг підімною. Талія - 58 см, широкі бедра, і це все при рості 170 см. За це Кейт називає мене відьмою, я їм багато солодкого, та і взагалі всього, майже не займаюсь спортом, і завжди залишаюсь в такій формі, Кейт же для підтримки фігури регулярно займається в спортзалі, а мені просто пощастило)
- Давай хоча б через день?- запитала я.
- Не торгуйся, я ж сказав кожного дня. Іди переодягатися.- відповів він. Я закотила очі і пішла в кімнату. За вікном світило сонце, але була осінь тому було вже не так і жарко. Я одягнула чорний спортивний костюм, під кофту одягнула чорний топ, на випадок якщо стане жарко. І затягнувши тугий кінський хвіст я повернулась до чоловіка, який розглядав мої з Кейт фото в залі. Почувши мої кроки він оглянувши мене з голови до ніг, кивнув і пішов до дверей, і взувшись ми вийшли на вулицю, одразу ж перейшовши на біг в бік пляжу.