My love is the serial killer

🦁

Я встала навпроти мішені і знов прицілившись за кілька секунд вистрелила одною рукою. З наступними мішенями 10,15 і 20 м, я взяла пістолет обома руками але в кожну з них попадала прямо в центр, Френк попав в дев'ятку на 15 м і 20 м що означало мій виграш. І ось залишились такі заманливі 50 м, не просто так на цю мішень видали беретту, травмати призначені для стрільби на невеликих відстанях і з 20 м дууже важко влучити, а з 50 м - напевно неможливо. Беретта якраз для такого, це небезпечний пістолет для великих відстаней, і для людей які вміють поводитись зі зброєю. Весь цей час я відчувала той самий уважний погляд на собі. Що ж я буду стріляти першою. Я встала на місці позначеному хрестиком, з якого потрібно стріляти, міцно взяла беретту обома руками, так як знала що в неї сильна віддача, і почала цілитися. На це знадобилось більше часу ніж зазвичай бо відстань була реально дуже великою і незвичною. Я вдихнула і з видихом натиснула на курок. Секунда і пуля опиняється прямо в десятці. Я змогла!
- В мене вийшло!- я раділа наче дитина, якій подарували іграшку яку вона хотіла так давно. Кейт підбігла до мене і обійняла також радіючи. Френк вже не приховував свого здивування і теж порадів за мене. І ось я підійшла до барної стійки віддати Стену зброю, а на ній вже стояла пляшка не дешевого віскі.
- Я знав що вона буде твоя- кивнув він на пляшку усміхаючись на всі 32 зуби і потискуючи мені руку сказав Стен.
- В мене ще дещо є для тебе. Ось тобі попросив передати якийсь до біса гарний чоловік!- Стен передав мені серветку складену в декілька разів.
- Що це? Від кого?- запитала я нічого не розуміючи.
- Я ж кажу від чоловіка. Він не представився і сказав лише : «Передай їй», показав на тебе і пішов.- розповів Стен.
- Ну добре, а як він виглядав? Де сидів?- почала запитувати я здається розуміючи хто це був.
- Темне волосся, здається голубі очі, високий, сидів ось за тим столиком.- бармен показав на те місце звідки мене уважно вивчав якийсь чоловік, що ж моя догадка виявилась правильною, тільки от що йому від мене було потрібно?
- Дякую Стенні, ми вже будемо йти розрахуй нас. - усміхнулась я хлопцю.
- Буде зроблено- відсалютував Стен. Я сіла за наш столик і поки Кейт з Френком спілкувались з барменом і оплачували все те що ми з'їли, я розгорнула серветку. На ній красивим почерком було виведено:
«Ти потрібна мені, я маю добре оплачувану роботу для тебе.
St. Ocean Dr 21
Приїзжай коли і в скільки завгодно.»
Роботу? Оо ні дякую в мене вже є робота. Він серйозно подумав що я поїду невідомо куди і не відомо до кого? Я закинула серветку в сумочку і забравши своє чесно зароблене віскі ми з Кейт відправились додому, знову пішки під прекрасними зорями Лос-Анджелесу.
- І як він тобі?- запитала Кейт.
- Твій мексиканець? Ну нормальний як і всі, а чого раптом тебе цікавить моя думка про нього?- запитала я. Всі її «друзі» були для розваг таких як «секс по дружбі», і не залишались в її житті надовго.
- Мені здається він не як всі. В ту ніч коли я залишилась в нього, ми до 4 ранку говорили про все на світі, жартували, приготували їсти разом, і заснули обіймаючись під якийсь фільм. В мене з ним ще нічого не було. - почала розказувати дівчина з усмішкою на обличчі.
- Огоо.. Це щось новеньке. Ну він не поганий, і прошу роби так як підскаже тобі серце, не запитуй ні в кого ніяких порад, слухай себе.- я сказала їй те що думала.
- Дякую)- Кейт стала веселіша після моїх слів, і ось так проговоривши всю дорогу ми дістались дому, покормили Чилі і одразу ж полягали спати бо ж завтра понеділок, складний день, робота...