My love is the serial killer

🕷

Зараз 10 ранку, я взяла вихідний на роботі і їду на таксі в «офіс». Я не спала цілу ніч обдумуючи що мені робити, і розуміючи що відповідь так, кардинально змінить все моє життя, Кейт я нічого не розповіла, хоча вона почала щось підозрювати. В 3 ночі я спустилась на кухню і пила там чай, в темноті дивлячись, через вікно, на океан. Кейт прийшла на кухню випити води і я добре її налякала. Коли вона запитала чому я в ночі п'ю чай в темноті, я відповіла що мені просто приснився поганий сон і я не можу заснути. Обманювати її було дуже важко і неприємно, але я змушена була це робити через договір, та чорт з ним з тим договорм, для її ж безпеки. І так продумавши всю ніч я вирішила погодитись... Але з декількома умовами) Не знаючи чим я сьогодні буду займатись, я вдягнула чорний брючний костюм і чорну блузку, на випадок якщо прийдеться стріляти, в ньому буде набагато зручніше ніж в сукні. Та й взагалі сукні я не люблю, і в мене їх не більше 5. Ми приїхали, і розплатившись з таксистом я зайшла в офіс, привітавшись з Кортні і одразу ж пішла до ліфтів. На 5 поверсі, мене зустріло зле обличчя Хейлі. Вона хоч вміє усміхатись?
- Знову ти? Містер Грей зайнятий і на цей раз я тебе туди не пущу!- пропищала дівчина вибігши з-за свого столу на височенних підборах і перегородивши мені дорогу до кабінету.
- Я теж рада тебе бачити Хейлі) Нагадаю тобі, минулого разу Александро сказав що мені завжди можна. Тому якщо ти зараз не відійдеш.. - блондинка забігла до нього в кабінет не давши мені договорити.
- Містер Грей , ця божевільна знову прийшла, і вона мені погрожує!- як же мені не подобається її пісклявий голосок. Вона стояла прямо в дверях і я трохи відштовхнувши її плечем зайшла в кабінет. Я усміхнулась і відсалютувала Александро який сидів в своєму кріслі за столом, і повернулась до блондинки
- Пожалілась? Наступного разу просто погрозами ти не відбудешся. А тепер принеси чаю. Чорного.- сказала їй я.
- Два.- добавив усміхаючись Александро. І Хейлі розгублено подивившись на чоловіка пішла, очевидно робити чай.
Я сіла на крісло за столом перед Александро, на його щоці залишився пластир який я приклеїла вчора. На ньому була біла сорочка з розпущеним галстуком і розстебнутими зверху двома ґудзиками. Він розбирав якісь папери на своєму столі, підписуючи деякі з них і абсолютоно не звертав на мене увагу , а я мовчки роздивлялась його, це не була незручна тиша, нам було комфортно, ми наче говорили без слів. В кабінет зайшла Хейлі з підносом, поставивши перед нами чашки з чаєм і одразу вийшла не сказавши ні слова.
- Ну що ж? Здивуй мене своєю відповідю.- сказав Александро нарешті глянувши мені прямо в очі.
- Я згодна.- відповіла я.
- Не здивувала) Я знав що ти погодишся, бо по іншому ти не зможеш, ти занадто азартна і смілива щоб відмовитись від захисту невинних людей і міста, ну і звісно ж мене, від наркодилерів, серійних вбивць і іншого зброду який псує всім життя. - сказав він, і вдечому був правий. Я б не відмовилась від захисту міста моє мрії, Лос-Анджелесу.
- Але в мене є декілька умов.- весь цей час ми дивились один одному в очі.
- Ну добре трохи здивувала, розповідай- сказав він з цікавісттю дивлячись на мене.
- Перше - я зможу відмовитись від роботи і піти в будь який момент. Друге - я розумію що мене від небезпеки зможу захистити лише я сама, але пообіцяй що небезпека не торкнеться моїх друзів через мене. Ну і впринципі більше мені нічого не треба.
- Добре, я згоден на твої умови, щоб захистити від небезпеки друзів ти маєш дотримуватись договору про нерозголошення, вони не мають ні про що знати. Що ж тоді складемо договір з твоїми обов'язками і умовами, підпишем і будем працювати- сказав він і почав створювати договір на ноутбуці. Я відпила чаю, і ледве проковтнувши, скривилась і почала сміятись. Александро не розуміючи глянув на мене.
- Твоя секретарка насипала мені в чай солі.- пояснила я. Александро усміхнуся стримавши сміх.
- За що ж вона мене так не любить?- запитала я, а Александро попросив її зайти до кабінету.
- І так, тепер Аліна - частина нашої команди, запам'ятай їй можна заходити сюди коли завгодно, і ще раз ти підсиплеш їй сіль у чай я змушу тебе його випити, зрозуміло? - запитав серйозно він. В його голосі не було злості, але він звучав дуже погрожуюче і небезпечно.
- Сіль? Оох я непевне переплутала, вибачте я не спеціально- перелякано проговорила вона.
- Я попередив- сказав він і блондинка вийшла з кабінету.
- Вона не любить тебе тому, що любить мене. Хейлі ненавидить всіх осіб жіночого роду які тут з'являються, вона ревнує, просто не зважай- розповів він не відволікаючись від комп'ютера.
- І чому ж ти не з нею? Вона гарна, хоч і трошки дурненька. Я думала саме з такими зустрічаються мафіозі.- запитала я.
- Тебе так цікавить моє особисте життя?- задоволено усміхнувся він. Я лише фиркнула на його питання.
- Звісно ж ні, мені всеодно!
- Я ні з ким не зустрічаюсь, я один, сам по собі, завжди. - розповів Александро. І напевно я його розуміла. Він глава мафії і з ким би він не зустрічався це принесе людині смертельну небезпеку, тому що вороги завжди забирають найдорожче.
- Що ж думаю це не останній раз коли мені прийдеться зіштовхнутись з її ревністтю, тому думаю я звикну.- чоловік усміхувсья і підписавши наш договір про співпрацю протягнув його мені. Я перечитала його щоб впевнитись, що там є всі мої умови, ну і ознайомилась з своїми обов'язками. Першим пунктом обов'язків був захист Алнксандро.
- Я буду твоєю особистою охороною?- здивовано запитала я.
- Ну можна і так сказати. Ти будеш їздити зі мною на всі зустрічі з іншими кланами, і в випадку необхідності захищати мене. Але запевняю я і сам зможу себе захистити, крім деяких випадків коли перд діалогом лідери кланів складають зброю вниз. Тому це не буде твоєю основною роботою.
- Саме тому це стоїть першим пунктом?- він нічого не відповів на це. Я прочитала договір повністтю і майже поставила свій підпис але вирішила задати ще декілька питань.
- Перед тим як я підпишу договір, я хотіла б отримати відповіді на ще декілька запитань.
- Ну задавай свої питання- сказав він відволікшись від паперів і дивлячись на мене.
- Коли я прийшла сюди вперше, ти сказав що знаєш трохи про мене з розповіді Стена. Але Стен не знав де я працюю, де живу, і яка моя улюблена кава. Звідки ти дізнавсья це все?- запитала я. Він оцінюючи дивився на мене, і мені здалось що йому сподобалось моє питання.
- Не думав що ти так швидко здогадаєшся що щось не так. Молодець, звертати увагу на здавалося б дрібниці корисна навичка. Так ти права. Я не говорив тоді з Стеном про тебе зовсім, лише попросив передати адресу. Часу за який ти думала чи приходити сюди, я наняв людину яка, назбирала вдосталь інформації про тебе. Ось і весь секрет.- спокійно розповів він.
- Ти наняв людину яка слідкувала за мною?!- зі злісттю запитала я.
- Так, я мав знати з ким збираюсь співпрацювати. Ти ж не думаєш що я б просто взяв і покликав на роботу снайпера - дівчину яку побачив в тирі один раз. От наприклад якщо твою подругу і можна було б навчити стріляти, вона б все одно не вистрелила в людину, нізащо, і її хлопець який був тоді з вами, теж стріляв не погано, але в людину б не вистрелив. А ти..-роздумував в голос чоловік.
- Ну давай... скажи це. Вбивця? Так?-запитала я з сумною усмішкою.
- Ні Аліна,- усміхнувся він-, ти смілива, і готова вистрелити заради справедливості. Ти можеш бачити і звертати увагу на те що інші не можуть.- я усміхнулась йому у відповідь і кивнула задоволена відповіддю. Він був правий, це було просто необхідно, щоб дізнатись чи зможу я працювати снайпером.
- Добре ще одне, звідки мене знала Кортні? Коли я прийшла вона назвала моє ім'я і розповіла куди мені іти.
-Нуу.. Не розчаровуй мене. Ти ж розумна дівчинка, весь час складаєш такі логічні цепочки що і детективи позаздрили б, і ти мала б здогадатись що в неї просто було твоє фото.- я закотила очі, чорт, все справді так легко? Мені сподобалось те як він про мене говорив. Я глянула йому в очі:
- Я пожалію про це?-запитала я маючи на увазі все що станеться зі мною після підписання договору.
- Однозначно-прошептав він з легкою усмішкою не відриваючись від моїх очей. І я усміхнувшись поставила свій підпис.