My love is the serial killer

🐻

Проснулась я о 8 через шум який йшов з кухні. Чилі сиділа на ліжку дивлячись на мене . Ну значить це Кейт повернулась, бо Чилі в нас дівчинка з характером і нікого чужого до квартири вона не впускає. Потягнувшись я пішла вмиватися, і спустилась на кухню. В Кейт щось смачно пахло на плиті, на столі стояла кава для неї і чорний чай для мене. Я не люблю каву, хіба що лате або капучіно і то дуже рідко.
- Доброго ранку- я сіла за барну стійку там де стояла кружка гарячого чаю.
- Доброгоо)- Кейт підійшла і обійняла мене. Я була не тактильною людиною і просто терпіти не могла коли мене чіпають навіть якісь знайомі, але до її дотиків я вже звикла, вона обожнювала обійми.
- Ще досі не розумію як можна бути такою щасливою зранку - пробурчала я.
- Усміхнись Грінч, не кради наше Різдво - і я засміялась, вона часто називала мене грінчом і ми обоє сміялись тому що й справді моє обличчя зранку копія Грінча)
- І де ж ти була цієї прекрасної ночі?- запитала я глянувши прямо їй в очі.
- Блін... вибач.. я зовсім втратила голову з цим гарячим мексиканцем. - Кожного разу коли була гроза ми з Кейт залишались вдома, сиділи дивилячись фільми, їли морозиво і сміялись, вона з того як я здригаюсь від кожного удара блискавки , а я з її сміху, вона була біля мене і мені було спокійно.
- Ахаха ну ясно- я не ображалась на неї, ми поснідали омлетом який вона приготувала і ми розійшлись по роботам.

16:30
Я вийшла з аптеки через чорний хід , яким ми зазвичай приймаємо ліки, в тихий двір оточений багатьма 4-поверховими будинками, щоб покурити. Так ця шкідлива звичка зі мною вже більше 3 років, але я б не назвала це сильною залежністю тому що рідко коли я дозволяю собі  зкурити більше 2 сигарет за день. Я піднесла сигарету, зітлівшу вже майже до половини, до губ щоб зробити чергову затяжку. Але щось не дало мені цього зробити і я так і застигла з сигаретою в руці. Це був голос. Хрипкий, більше всього прокурений, голос якогось чоловіка.
- Один рух і пуля проб'є твій череп.- в тіні будинку, не так далеко від мене, стояв якийсь чоловік, він направив дуло пістолета прямо на мене, і лише через декілька секунд мені вдалось роздивитись юнака , якого одною рукою, за допомогою притиснутого до шиї ножа, тримав цей чоловік. Чоловіку було десь під сорок, і в його темному волоссі вже де не де з'явилась сивина, а хлопчина в його руках був ще зовсім молодим, йому ледве на вигляд було 20. Я піднесла сигарету до губ і затягнулась дивлячись прямо в очі моєму можливому вбивці.
- Ти не зрозуміла?!- підвищивши тон запитав чоловік. І в цей момент юнак в його руках ліктем вибиває пістолет з рук зловмисника, він падає йому підноги, і хлопчина одразу ж відштовхує з силою пістолет в мою сторону. Я зробила затяжку не через те що я безсмертна) а через те що хлопчина підморгнув мені, і я зрозуміла що в нього є план і я маю якось відволікти увагу цього недовбивці на себе.
Я хапаю в руки пістолет і майже не цілившись через секунду пуля опиняється в лівій нозі чоловіка, пістолет був з глушником того зайвих звуків які могли б приволікти увагу ми не створили. Чоловік зкривившись і застогнавши почав сильніше притискати ніж но шиї юнака, і я одразу ж вистрелила йому в ліву руку, так як в правій був юнак і я не хотіла його випадково зачепити, і він кинувши ніж в мою сторону поваливсья на землю. Юнак підійшов до мене:
- Дякую за порятунок, і я візьму це , бо ми ще з ним не закінчили- хлопець забрав пістолет з моєї руки і обернувся в сторону чоловіка який на той момент не знаю як з простреленою ногою вже втік.
- Чорт. Ну окей з ним я потім розберусь.. А тобі ще раз дякую, і ти не погано стріляєш.
- Я знаю- сказала я зробивши останню затяжку і  викинувши бичок у смітник.
- Тебе зовсім не хвилює те що щойно відбулось? Можу зробити висновок що ти кожен день буваєш в таких ситуаціях, якщо прицілилась і вистрелила однією рукою, навіть не викинувши сигарету з другої.- звісно ж мене налякала ця ситуація, і напевно через шок я не викинула сигарету, стріляла я на відмінно навіть одною рукою і мене не здивувало точне влучення, тому що ми з Кейт регулярно відвідуємо тир і вона часто каже що дар стрільби в мене в крові, я завжди влучую саме туди куди мені потрібно, лише інколи спеціально піддаючись Кейт щоб вона не засмучувалася .
- Це було не розумно довірити своє життя незнайомій дівчині, вручивши їй пістолет. А якби я не вміла стріляти?- проігнорувала я його питання.
- Але ти ж вмієш- нагло усміхнувшись промовив хлопець. Тільки зараз я змогла його роздивитись. В нього було світле волосся, яскраві зелені очі, ямочки на щоках і він був трішки вищим від мене.
- Хочеш я пригощу тебе кавою?
- Хочу щоб ти забув все що тільки що відбулось, мене, цей двір, і більше тут не з'являвся. - я відповіла грубо але це напевно навіть не я, а адреналін який лоскотав мої вени зсередини.
- Мене звати Нік- представився він
- Вітаю - сказала я і відкрила двері щоб нарешті повернутись до аптеки.
- Я навіть не дізнаюсь ім'я своєї рятівниці?- все ніяк не заспокоювався Нік ховаючи пістолет десь в себе під пальто і не знати чому усміхався. Я розвернулась на порозі вже збираючись закрити двері з середини на замок на всякий випадок:
- Аліна- сказала я і все ж закрила ці чортові двері на замок залишивши його стояти там.
В той момент мене абсолютно не цікавило чому і за що на такій тихій, як здавалось, вулиці ледве не застрелили молодого хлопця, тому що я навіть не усвідомила що відбулось. Але на наступний день цікавість почала просто роспирати зсередини, та я вже розуміла , що наврядчи колись дізнаюсь про те що відбулось на тій вулиці, того дня, і вирішила просто забути це як не приємний сон..