Дорогий зведений братик|Переклад

Епілог.

Заключний розділ: Роман про справжнє кохання
– Це ви батько дитини О'Рурка?
У грудях у мене з'явилося незнайоме щемне почуття, коли медсестра вимовила це поки що незвичайне для мене слово.
- Так.  Це я.  Я його батько.
Батько.
Все моє життя визначалося прагненням бути повною протилежністю свого батька.  Навіть у думках я не міг приміряти на себе цю роль.  Я завжди був сином: прийомним сином, нікчемним сином, відкинутим сином.  Але тепер я став батьком.  Настала моя черга виконувати батьківські обов'язки.
– Пред'явіть посвідчення особи, будь ласка.
Піднявши руку, я показав пластмасовий браслет на зап'ясті.  Мені хотілося носити його все життя.  Навіть якби в руці розвинулася гангрена, я б нізащо на світі не дав її відрізати.
- Ідіть за мною, - сказала медсестра.
Я не зміг бути присутнім на пологах.  Я гостював у матері в Каліфорнії, коли зателефонувала Грета і повідомила, що в неї почали відходити води.  Вона була ще на тридцять четвертому тижні вагітності, тому я вважав, що встигну з'їздити до Каліфорнії ненадовго, адже найближчим часом у мене буде мало вільного часу.
Я тут же покидав свої речі в чемодан і рвонув до аеропорту, як тільки дізнався, що в неї почалися пологи.
А потім мені зателефонувала Суллі і повідомила, що Грету відвезли на «Швидкій допомозі» і збираються робити кесарів розтин.  Я страшенно запанікував, бо ще навіть не доїхав до аеропорту.  І вже розумів, що не встигну потрапити до Нью-Йорка вчасно.  На мене напало жахливе відчуття безсилля.  Тоді я почав молитися вперше в житті.  Дивно, ви можете провести все життя, гадаючи, чи існує Бог, але в момент кризи ви завжди звертаєтеся до нього про допомогу, ніби ніколи не сумнівалися в його існуванні.
Перед самою посадкою на літак мені надійшло повідомлення від Суллі.  Це була фотографія мого новонародженого сина.
Мого сина.
Я застиг як укопаний посеред зали і стояв, озираючись на всі боки.  Мені здавалося, що всі повинні знати, що це найважливіший момент в історії всесвіту.  У повідомленні йшлося, що малюка забрали у відділення інтенсивної терапії новонароджених, але загалом із ним було все гаразд.  Як і з Гретою.  Все було просто чудово.
Дякую тобі, Боже.  Клянуся, я більше ніколи не підведу тебе.
На моїх очах навернулися сльози, і я не відривав погляду від фотографії, коли йшов на посадку та займав своє місце у літаку.  Здається, я дивився на дитину всі шість годин польоту.
Коли я нарешті дістався до госпіталю, Грета ще спала, і я не хотів будити її.  Але жодної хвилини не міг чекати, щоб не побачити сина.
Медсестра проводила мене в палату, де немовля спало в інкубаторі.
Фотографія викликала в мене бурю емоцій, але вони не йшли в жодне порівняння з тим, що я відчув, коли побачив його на власні очі.  Я стояв і дивився, як піднімається і опускається його крихітна грудка.
- Бачите - він може сам дихати, і всі життєві показники в повному порядку.  Просто йому доведеться побути тут п'ять-шість днів.
– А можна взяти його на руки?
- Звісно.  Але попрошу вас вимити руки антибактеріальним милом та надіти маску.
Я побіг до раковини, вимив руки і вдягнув паперову маску.
Медсестра дістала малюка та вручила його мені.  Його тепле тільце було загорнуте в пелюшку, і він був легким, як пір'їнка.  Раптом мене охопив страх.  Як захистити таку беззахисну істоту?  Адже страшно навіть везти його додому містом.  Він був таким крихким, але це крихітне створення тепер було центром світобудови, єдиним, що для мене мало значення в цьому світі.  Мимоволі згадався вираз: увесь світ у твоїх долонях.
Я подумав, що добре було б перевезти його додому в якомусь закритому надміцному контейнері, в якому можна було б дихати.  Мені хотілося захистити його від усіх негараздів цього божевільного світу.
Дивлячись на маленький личко сина, я раптом усвідомив, що всі нещастя, всі випробування, через які мені довелося пройти в житті, були зумовлені.  Якби моє життя склалося інакше, ця крихітна істота ніколи не з'явилася б на світ.
У мого сина був ніс, як у Ренді, отже, як і у Патріка.  Мені стало навіть моторошно.  Зі своїм світлим волоссям він навіть більше був схожий на нього, ніж я.  За іронією долі, через усю ненависть, яку породила ця сумна історія, проросло кохання, проявившись у цій разючій подібності.
У мене мороз пішов по шкірі, коли я раптом усвідомив: адже сьогодні 22 число - день, коли народився Ренді.  Вони з моїм малюком з'явилися на світ одного дня, але мене це більше не турбувало.
- Привіт, приятелю.  Це я, твій тато.  Привітайся з татом.  Тільки не прокидайся.  Не бійся, я буду тут із тобою.  Тобі мене не вдасться позбутися дуже довгий час.
Повіки малюки здригнулися, і він почав звиватися в моїх руках.
Він розімкнув крихітний кулачок, і я спостерігав, як тоненькі пальчики обхопили мій мізинець.  Боже, звідки я черпав письменницьке натхнення до його появи на світ?  Тепер я твердо знав: відтепер джерелом моєї творчості буде мій син.
Зараз як ніколи найважливіше – позбутися залишків ненависті, породженої моїм минулим.  Для неї більше не буде місця у моєму серці.  Воно цілком належатиме синові.  Саме тоді, тримаючи синочка в руках, я зрозумів, що по-справжньому вибачив Патріка та Ренді.  Вони піднесли мені уроки життя, завдяки яким я зрозумів, як не повинен поводитися батько.  Я зроблю все, щоб виправити їхні помилки, і подарую своєму синові стільки кохання, що йому подіти її не буде куди.
Може здатися дивним, але я подякував Ренді за те, що він дав мені.  За життя він привів мене до моєї істинної любові, а після смерті – дозволив знову її знайти.
Крізь смерть пробивається життя.  Від ненависті народжується кохання.  Я глянув на сина.
- Наприкінці історії на світ з'явився ти, а значить, вона коштувала того, щоб її прожити.

Ви можете перемішати літери, з яких складається слово, щоб знайти його таємне значення.  Ось і життя таке.  Одні бачать у ній важкі випробування, інші сприймають як благодать.  Так і ця книга починалася як трагічна історія, але обернулася історією кохання - може, недосконалим, але повним неймовірних подій любовним романом.
Грета придумала для нашого малюка ім'я - Камерон.
Я так люблю тебе, Камероне.
Кінець