Кривавий секрет

Розділ 1. Глава 1 Початок кінця

 Проснувшись від сильної головної болі, дівчина потягнулась за пляшкою  води, яка лежала на маленькому столику. Ледве взявши її, Єва нещадно випила прохолодної мінералки. "Господи і як так можна пити, як свинота чесне слово." Роздивившись усю кімнату вона подумала. "Мені це все ще й прибирати... Потрібно зав'язувати з випивкою, так більше продовжуватись не може." Телефон задзвонив. "Хто ж так рано видзвонює? В голові все тріщить."  Взявши трубку вона протерла сонні очі. "Невідомий номер?" 

—Алло.  —Злим тоном сказала вона.

— Добро дня, це вас з банку тривожать, ви пів року тому брали у нас кредит, ваш час підходить кінця, у вас лишився місяць на виплати інакше.... 

 Дівчина перебила.

—Та йдіть ви зі своїми кредитами куди подальше. — Збивши дзвінок Єва глянула на час. "15:00 ого, о це я так поспала називається. Потрібно знайти іншу роботу, зарплата медсестри не підходить для виплати кредита на таку суму." 

 Сівши на диван дівчина взяла ноутбук та почала переглядати різні вакансії. "Повна лажа, зарплати такі мізерні, що навіть на оплату комуналки не вистарчить." Закривши  ноутбук дівчина взяла телефон та подзвонила до свого знайомого.

—Алло, Дерек мені потрібна твоя допомога. —Сказала вона поправляючи своє темне, кучеряве волосся перед дзеркалом.

— Єва, тобі я більше грошей не позичу, ти й так мені винна більше 5 тисяч. —Незадоволено сказав хлопець.

— Та засунь собі ті гроші у задницю, мені потрібно роботу знайти з високою зарплатою, а ти якраз говорив про те, що в вашій лікарні потрібна нова медсестра.

— Єва, це психіатрична лікарня. 

— Та мені все одно, мені кредити потрібно виплатити. 

— Тут не все так просто... Тут твориться якась містика.

— Та хоч привиди літають, мені потрібні гроші, кредити самі себе не виплатять.

— Ладно, але я тебе попереджав.

— Ой, налякав українця куском сала, кажи адрес.

— Ладно, я тобі зараз кину адрес по СМС.

— Добре, дякую. — Радісно сказала Єва.

— А, доречі, з собою можеш не брати ніяких документів окрім паспорта.

— Тобто? — Здивувалась вона.

— Там тобі не потрібно нічого, але я тебе прошу не їдь ти туди.

— Зарплата там яка? 

—100 000 тисяч гривень, але краще не їдь, тут мед. персонал часто міняється....

— Та за 100 000 тисяч я готова на все. 

— Це не смішно. — Сердитим голосом промовив друг.

— Ой та ладно тобі. Що може статись? 

— Мені потрібно йти працювати тому до зустрічі. —Сухо відповів він.

— До зустрічі. —Дівчина здивувалась такій відповіді.

 Поставивши телефон на столик дівчина пішла збиратись на співбесіду. "І все ж таки це дивно, така висока зарплата для медсестри, але гроші є гроші. Я не маю іншого вибору, це мій останній шанс, а лишатись квартири, на яку я так багато втратила сил я не хочу ."  

 Зайшовши на кухню вона відкрила холодильник, в ньому не було майже нічого окрім маленького кусочку масла та сиру. Вздихнувши дівчина зробила бутерброди та швидко перекусивши пішла у ванну. "Потрібно буде продукти купити на останні гроші."

  Прийнявши душ, та переодягнувшись у білу сорочку та чорні штани вийшла з будинку на останок глянувши у дзеркало. Кудряве волосся простягалось до плеч, а великі янтарні очі неначе заглядали у душу читача. Підправивши рукава сорочки щоб не було видно зап'ястя,  Єва виклала таксі, та сівши у нього поїхала у лікарню.