Кривавий секрет

Глава 9 Кінець

 Єва їхала в машині, біля неї сидів її новий помічник. Спереду сидів ще один помічник та водій. Сьогоднішній день був доволі туманним. Серце Єви сильно билось, вона хвилювалась, щось було не так, вона відчувала це. І ось її помічник та підлеглий впали замертво, з їхніх голів полилась кров.  Очі дівчини округлились. Вона швидко прикрила голову руками та опустилась донизу. 

— Звертай в ліс! — Викрикнула вона та сховала пістолет в кишеню чорних штанів. Водій швидко звернув в ліс і вони вийшли з машини. Дівчина забігла за якесь дерево, вона почула як хтось знімає пістолет з запобіжника. Вистріл. Незнайомець в білій масці вистрілив в голову водія. "Так, це пастка, тікати немає сенсу. Мене не вбили, це означає я їм потрібна живою." Серце сильно билось неначе хотіло вирватись з грудної клітки. Навколо неї почали сходитись люди в білих масках та чорних плащах. Один з них взяв Єву за руку, дівчина не старалась вирватись з його холодних рук, вона розуміла що це може спричинити ще більшу біду. Вони дійшли до якоїсь галявини, Єву кинули на землю, і тут з іншого боку галявини до них почав підходити незнайомець з сокирою в руках. Його лице також було закрите білою маскою, але його плащ був червоний. Ставши навпроти він нахилив до неї голову.

— Скількох людей ти вбила? — Запитав він не проявляючи ніяких емоцій. Єва розуміла що вона не знає скількох вбила, але й казати що не знає не варто.

— Шістдесят сім. — Сказала вона. 

— Неправильно.  —Сказав він і замахнувся сокирою на її ногу. Єва встигла відкотитись в сторону і витягнувши пістолет вистрелила в нього три рази. Перший постріл влучив в голову, два інших в тіло.

 Несподівано перед нею появилась маленька дівчинка з зашити очима, та сама яка дала їй годинник. Саме в цей момент Єва зрозуміла що ця дівчинка нереальна. Привид за долю секунди опинився перед нею, але потягнувшись до шиї швидко забрав руки. Дівчина доторкнулась до своєї шиї. "Кулон змії." Подумала вона та знявши його встала з землі. Вона стала підходити до дівчинки, а вона в свою чергу почала тікати до якогось дерева. Страх в цей момент абсолютно пропав, адреалін зашкалював, але саме це придало їй сил підійти до цього привида. Єва побігла за нею, і ось біля дерева ця маленька дівчинка пропала. Дівчина роздратовано поглянула де ж вона, але на цьому місці була лиш могила, а на ній фотографія усіх засновників бізнесу. Взявши фотографію вона зрозуміла що цей кулон був на шиї її батька. Серце Єви відчувало що потрібно робити, і подивившись на кулон повісила його на хрест. В цей момент почулись крики болі. Обернувшись усі люди в чорних плащах стали пропадати, а разом з ними і туман. Залишилась тільки одна людина в червоному плащі. Єва підійшла до нього та зняла маску. Її очі округлились, після чого на її очах навернулись сльози. Людиною в білій масці був Дерек. 

 Минуло 10 років. Єва сиділа в просторій квартирі з видом на нічне місто. Вона готувала на кухні спагеті. Витягнувши пачку макаронів до неї підійшов чоловік та приобняв з-заді.

—Міг би й сам сьогодні щось приготувати. — Сказала Єва та поламавши спагетті пополам закинула в кастрюлю.

— Моя донна, ти вирішила мене в могилу з вести? — Запитав Мікаель сівши на крісло. — Мої очі такого не витримають.

— О так, я вирішила тебе трохи помучити. Ти не захотів замовляти доставку, не захотів вести мене з Адою в ресторан, тому на вечерю в нас будуть спагеті під назвою *Сльози італійців*.

— Ти жорстока. —Він зробив вигляд ніби йому стало погано.

— Якщо б я захотіла бути жорстокою я б зробила піцу з ананасами. —Усміхнено сказала вона.

— О ні, навіть не кажи ці слова. Мої вуха в'януть від таких слів. —Він демонстративно закрив вуха.

— Доречі, де Ада? — Запитала Єва перемішуючи спагеті.

— Спить в кімнаті.

— Як гадаєш, мені будити її на вечерю чи краще не нехай спить?

— Нехай спить, а ми проведемо час у двох за вечерею.

— Знаєш який самий більший мінус в тому що ми схожі зовнішністю? — Запитала Єва обертаючись до Мікаеля.

— Який?

— Я не знаю на кого більше схожа наша дочка. Вона повна копія нас обох, навіть по характеру важко оприділити. 

— Так це чудово.  —З усмішкою сказав чоловік.

 Єва приготувала вечерю та сівши за стіл поглянула на нічне небо. Яскраві вогники міста осяювали цю темну ніч. Затишний будинок, любляча сім'я, нарешті Єва стала щасливою. Шкода що за це щастя вона заплатила дуже велику ціну.