Кривавий секрет

Глава 2 Лікарня

 Проїхавши на таксі близько двох годин дівчина задумалась. "Ми вже виїжджаємо з міста, кругом один ліс, невже лікарня знаходиться у чащі лісу?" Єва трохи занепокоїлась, але згадка про борги, та велику зарплату одразу ж розвіяли ці думки. "Якщо мені не заплатять гроші за мою роботу, то я їх з-під землі дістану, і Дерека особливо." 

—Приїхали. — Сказав таксист спокійним голосом зупиняючись на краю дороги. Єва озирнулась, навколо неї не було ні лікарні, ні машин, тільки один густий ліс та зрідка здалеку на вершині гори було видно туман.

— Тобто приїхали? Навколо ж один ліс. 

— Не знаю, по навігатору, я приїхав правильно, по вказаному адресу, тому або ж виходьте, або платіть гроші за повернення у місто.

  Не сказавши ні слова дівчина вийшла з таксі. "Так можливо корпус знаходиться у чащі лісу, раз це псих. лікарня повинен бути високий паркан, принаймні я таке в фільмах бачила." Глянувши по гугл карті, Єва зрозуміла, що находиться прямо там де потрібно. "Як таке можливо? Напевне гугл карти помилились, Дерека я знаю ще з дитинства, тому мене він обманути не зміг, тим більше я йому гроші винна, так що причин підставляти мене у нього немає. Що ж потрібно йти у чащу лісу, далеко заходити не буду, щоб не заблукати." Пройшовши пару кроків вона замітила невеличку стежку, яка вела невідомо куди. "Ось це я сліпа, як ж я зразу не помітила стежку, але все ж таки це дивно, лікарня в чащі лісу, та ще й зарплата висока, та й мед. персонал часто міняється, тут явно щось не так." 

    Йдучи по вузькій стежці дівчина дедалі більше задумувалась про неправильність усієї цієї ситуації. "В любому випадку або я помру від якогось там психа, або ж від кредиторів, втрачати особо нічого." Стежка вела дедалі глибше у ліс над яким простягався ледь видний туман. Неподалік розглядаючи усе навколо Єва побачила озеро над яким був дуже густий туман, а вода була кристально чистою. Дівчина задивилась на це місце все ж таки озеро і справді було надзвичайно красивим. Їй у око залетіла муха, і протираючи очі вона ще раз глянула на озеро, але на цей раз воно було вже не таким прекрасним. Воно було неначе кровавим, а навколо нього стояла маленька дівчина. Протерши очі ще раз, навколо цієї дівчинки стояли вже кільканадцять людей, і всі вони дивились на Єву. "Що за......" Подумала дівчина, та ще раз протерла очі, все пропало, озеро знову стало кристально чистим, а навколо нього більше не було нікого. 

 "Невже все це мені просто примарилось? Напевне я все ще не відійшла від вчорашньої п'янки, все ж таки вчора було моє день народження, як тут не відсвяткувати." Пройшовши далі по стежці вона побачила вдалечині будівлю. "Мабуть це лікарня, але ж чому навколо неї немає ніякого паркану? А якщо хтось втече? А якщо вже хтось втік і прямо зараз якийсь псих блукає по лісу?"  Підходячи все ближче дівчину дедалі більше переслідувало відчуття якогось страху. 

 Навколо будинку був ідеально підстрижений газон, але забору ніякого не було, будинок був неначе з якогось фільму жахів, залізні двері та грати на вікнах. "Напевне тому й немає ніякого забору, залізні двері здаються досить міцними. Але ж душевно хворі повинні виходити на прогулянку." Підійшовши до дверей дівчина попробувала відчинити їх, але нічого не вдалось. "Це ж лікарня, тут мають бути відкриті вхідні двері."

 Несподівано двері перед її носом відчинились, перед нею стояв Дерек.

—Єва. — Вздихнув він виговорюючи її ім'я. — Для чого ти сюди приїхала, я ж тебе попереджав що....

— Дурне запитання, та й невже ти не радий мене бачити?

— Радий звичайно, але хочу тебе попередити що...

— Ой Дереку, невже у нас тут буде нова людина у колективі. — Задоволено промовив чоловік радісним голосом, але роздратовано поглядаючи на хлопця.  — Вас Єва звати правильно?

— Ви кажете, що я буду у вашому колективі, навіть не знаючи мене? Невже я навіть співбесіду не пройду? — Запитала Єва розуміючи всю абсурдність цієї ситуації.

—Співбесіда не потрібна, я про вас і так усе дізнаюсь, Дереку сходи в палату 13, та зроби укол снодійного пацієнту, щось Марк сьогодні занадто агресивно поводиться.

 Кивнувши Дерек направився до сходів, які вели на другий поверх.

 —Чому навколо вашої лікарні немає забору? А якщо хтось втече? — Запитала Єва поглядаючи на незнайомця з недовірою.

—Ніхто не хоче звідси тікати, що ж юна леді дозвольте я гляну на вас. — З цими словами він провів пальцем навколо її очей.

— Що ви робите? — Запитала Єва відійшовши трохи від нього. Чоловік клацнув пальцями і дівчина за секунду поглинула у сон.