Кривавий секрет

Глава 13 Кривавий секрет

— Виходить ми тепер партнери? — Задоволено запитала Єва дивлячись в  очі свого найкращого друга.

— Так як я був його помічником, а його донька не в змозі керувати бізнесом через психічне здоров'я мені прийдеться зайняти його місце.

— Це чудово. — Задоволено сказала Єва підправивши рукава. Хлопець взяв її руку та закотивши рукав поглянув на бинти.

— І довго ти шкодиш собі? — Запитав він розглядаючи бинти на її руці.

— Я вже зав'язала з цим, тепер все добре.

— Ти впевнена в цьому, допомога точно не потрібна?

 Єва усміхнено видихнула.

— А ти взагалі не змінився.

— Моє ставлення до тебе ніколи не зміниться, щоб ти не зробила я завжди буду на ставитись до тебе як до молодшої сестри.

  Єва поглянула на картину, яка висіла на стіні. На ній було намальоване яскраве світло-рожеве небо та невеличка хатинка. В кімнату зайшов Карл Леонович знімаючи чорні перчатки.

— Потрібно обговорити декілька деталей, так як ти був на стороні Віктора і знав про всі його схеми я не можу гарантувати що саме ти займеш цю посаду. Я не можу бути впевнений що ти не будеш діяти за моєю спиною. —Карл Леонович сів навпроти нього та налив в стакан прохолодного віскі.

— Я діяв так лиш тому що в мене не було вибору, або я з  ним, або я лишаюсь роботи і життя. — Сухо відповів Дерек.

 Минуло декілька тижнів. Єва верталась в місто з своїми підлеглими. На секунду почувся дивний свист після чого всі підлеглі що сиділи біля неї  попадали на підлогу. З їхніх голів стікала кров. Водія не зачепило і він пришвидшив темп. Дівчина опустила голову вниз щоб в разі чогось пуля не попала її в голову.

— Звертай в ліс! — Викрикнула Єва витягуючи пістолет. Після того як водій звернув в ліс вона вибігла з машини та забігла за якесь дерево. Ледве дихаючи вона поглянула на своє плаття, воно було в крові її підлеглих. Затамувавши подих вона стала чекати. Водій також сховався за якесь дерево. Несподівано позаду себе вона почула якийсь шурхіт. Хтось приставив пістолет до її голови, але водій встиг зреагувати та вистрілив в противника. "Дідько, вони знають що ми десь тут, навряд-чи вдасться вибратись живими." Почувся свист. Пуля пролетіла мимо її вуха та прострелила голову водієві. Єва обернулась в сторону де почувся вистріл і побачила трьох людей в масках білого зайця та чорних плащах, які направили пістолети на неї. "Чому вони не стріляють? Я їм потрібна живою? Для чого?" Люди стали підходити ближче, обернувшись в іншу сторону звідти також йшли троє людей. "Це пастка, дідько." Незнайомці окружили дівчину. Один з них вхопив її за руку. Єва вдарила його ліктем по лицю та вистрілила в голову. Інший незнайомець вистрілив їй в руку, якою вона тримала пістолет. З криком кинувши свій пістолет на землю вона хотіла підняти його іншою рукою, але нічого не вдалось. Взявши її попід руки люди в масках повели її в сторону лісу. "Для чого я їм потрібна живою? Це якась секта? Чому вони так дивно виглядають." Через декілька хвилин вони привели її на якусь дивну галявину та кинули її на землю.