Кривавий секрет

Розділ 4. Глава 1. Початок

 Хлопець получив конверт, закуривши сигарету він витягнув листа та прочитав. Його холодний погляд мінявся на радісний. *Доброго дня, Барг Олекса Костянтиновичу, ми розглянули вашу кандидатуру, і готові привітати вас. Ми вибрали вас та ще одну людину на навчання в Італії." Хлопець кинув листа на стіл та поглянув на себе в дзеркалі. Він акуратно поправив чорну сорочку та легко усміхнувся своєму відображенню. 

 Минуло декілька днів, вже сідаючи на літак у нього в голові промайнула думка. "Цікаво, кого ж ще вибрали для навчання закордоном? Це ж потрібно бути дуже розумним щоб здати ці екзамени, або ж мати відповідні зв'язки." В Олекси не було батьків і ніяких зв'язків в нього не було. Він зміг здати ці екзамени на відмінно лиш по тій причині що приділяв навчанню весь свій час. Сівши на своє місце в літаку він став чекати. Йому й справді було цікаво хто ж це зміг здати екзамен. І тут біля нього сіла симпатична брюнетка, вона заправила волосся в хвіст. Дівчина не звертала на нього жодної уваги. 

—Так це ви змогли здати екзамен на відмінно. — Він легко усміхнувся. Дівчина обернулась в його сторону та зазирнула в його темні як ніч очі. Її погляд був холодним та не виражав ніяких емоцій.

— Так. — Сухо відповіла вона. Її недоспані світло-голубі очі були схожими на спокійне небо. 

—  Як вам екзамен? Важкий чи ні? —Запитав Олекса, дівчина відвернулась від нього.

—  Важкий, не заважайте мені, я хочу поспати. Я декілька ночей взагалі не спала.

 Олекса легко усміхнувся та поглянув у вікно. 

 Минуло близько місяця. Знервований хлопець йшов по коридору. Навчання було доволі важким, так ще й знання італійської в нього явно кульгало. Він вийшов на заднє подвір'я університету. Сонячна погода, на небі жодної хмаринки. Хлопець сів навпроти свого друга.

—Олекса. — Він легко усміхнувся. — Ти якийсь роздратований. — Сказав хлопець.

— Так, це навчання мене скоро в могилу зведе. Я більше так не можу і не хочу. — Сказав Олекса та задумався. Після чого він перевів погляд від столика на очі свого друга. — Карле, тобі хіба не набридло це все? — Запитав хлопець з єхидною усмішкою.

— Що ти вже задумав? — Запитав друг недовірливо поглядаючи на Олексу.

  В цей момент повз них пройшла та сама брюнетка з голубими очима що сиділа біля Олекси в літаку. Дівчина не звернула на нього ніякої уваги, у її руках знаходились якісь папери, скоріше за все це був конспект. Вона сіла за столик та витягнувши ноутбук з шоперу заплела волосся в хвіст та стала щось писати в ньому. Хлопець задивився на неї, і це помітив його друг. Він обернувся в ту сторону. Брюнетка відчула їхній погляд на собі і подивившись в ту сторону хлопці одразу ж обернулись.