Діагноз "закоханий"

ер.11

Поки Ян рятує життя, його приятелі грають у карти, бо в них жодних несподіваних операцій немає. Оскільки батьки Яна сьогодні зайняті, то вони не мали можливості сьогодні посидіти з Данею. Тому його син залишився із його приятелями. Несподівано малюк прокинувся і почав кричати.

- Щось він сьогодні багато плаче.

- Є таке.

- Просто Яна ж поруч немає.

- А, ну так. Діти ж відчувають, коли поруч немає тата.

- Це їхній зв'язок.

Діма підвівся і підійшов до малюка. Як виявилось, йому просто треба було змінити підгузник, що Осінній і зробив. Саме тоді, коли Діма вже закінчив, у кімнату відпочинку зайшов Ян. На його обличчі було небагато крові, він не до кінця змив.

- У тебе на обличчі трохи крові.

- М? Де?

- Є серветка? Я витру.

- Так, на столі.

Шатен взяв серветки та витер кров. Ян йому подякував і перейшов на сина. Взявши його на руки, він почав його качати.

- Привітики, хто такий гарний у мене? Данилко.

Данилко почав щось казати, але це не було навіть схоже на белькіт, просто випускання слюней. Омега цьому тільки посміхнувся. Ян поцілував свого сина в ланіти та погладив по голівці.

- І одразу кричати перестав.

- А він кричав?

- Не те слово.

- Вибачте, що завдав незручностей..

На вибачення ніхто ніяк не відреагував.

- Як добре, що сьогодні п'ятниця. Бо особисто я у суботу не працюю. - перевів тему Рома

- Пощастило, а я працюю. - Маша заздрила другові, але це була біла заздрість.

- Ой, це вже завтра субота?

Пригадав Ян, на що йому одразу відповів Діма:

- Ага.

Ян усміхнувся і глянув на сина. Бездушний поклав сина назад у візок і почав грати з ним, а той тільки сміявся. Всі цьому розчулювалися, а Маша пригадала себе та доньку.

- Пам'ятаю я так з Лізою грала.

- Лізі вже 8, так?

- Так, - сумно відповіла жінка на питання колеги.

- Бабуся.

- Гей, мені лише 31.

Вова не міг не пожартувати про її вік. Всім справді стало смішно, але це був ніяк не злий сміх. Та й Ян одразу дав відповідь Вові, нагадуючи, що він не більш молодший.

- Вов, тобі за три роки теж 31, тож ти не далеко відстав.

- Яяне, йопт твою, навіщо ти мені нагадав?

- Іронія, друже, іронія.

- Яка нах- Я тебе приб'ю, - Вова тут же встав зі столу і почав підходити до Яна.

- Гей-ей-ей, - з легкою усмішкою Ян почав відходити. - Це не смішно.

- То я не сміюся.

Так хлопці почали бігати по всій кімнаті туди-сюди, доки не видихнулися.

- Блін, я реально подумав, що мене приб'єш прямо тут і зараз.

- Я не до кінця скажений.