Діагноз "закоханий"

ер.19

Минув ще один тиждень. У Яна з Дімою вихідні збіглися, тож вони вирішили піти з Данею до зоопарку.

- От, а ще я часто любив прогулювати школу. От серйозно, щоразу я то збігав зі школи, то мене тато залишав удома.

- Прогульщик, сором.

- Жах та й годі.

Обидва посміялися. За цей тиждень Даня трохи почав ходити, тож Ян взяв його на ручки та поставив на асфальт, тримаючи за ручку. Данило одразу пішов уперед, а Ян за ним. Діма віз коляску та посміхався тому, як же мило виглядає Ян з сином.

- Ні, ні, ні, Даню. Ну і куди ти вмостився на асфальт?

Альфа посміявся та став поруч.

- Потримаєш його? Я витру йому руки.

- Так, звичайно.

Поки Діма тримав дитину, Ян швиденько витер йому ручки і взяв на руки. Близько години вони ще гуляли, а потім поїхали додому, бо на годиннику вже опів на 8, а до дому їхати півтори години.

- Як давно ти за кермом їздиш? - спитав альфа.

- 4 роки, а ти?

- Взагалі 7, але права мені видали в 18, так що.

- А, зрозумів. Ну тоді якщо вже ми рахуємо від 16 років, то я їжджу 6 років. - омега зробив невеличку паузу. - Мене вчив батько їздити, а з нього вчитель, як із мене балерина. Так кричав на мене, жах. Ми, до речі, до тебе чи до мене?

- Як хочеш.

- Не проти до мене? Мені потрібно Даню помити і вкласти його спати.

- Так, добре.

- Дякую.

Вже будячи вдома, переодягнувшись, зробивши обом чай і нагодувавши сина яблучним пюре, Ян пішов купати Даню у ванночці. Через 15 години, коли вода почала охолонувати і Даня покупався, Ян хотів був його витягти, але він забув принести рушник.

- Діма!

- Так?

- Можеш, будь ласка, посидіти з Дімою, мені треба за рушником сходити.

- Так, звичайно.

Коли Ян уже повертався, він через дзеркало подивився на хлопців. Діма так мило з ним спілкується, Бездушному стало приємно.