Діагноз "закоханий"

ер.21

Ян усміхнувся і трохи почервонів. Давно в нього такого не було.

- Сьогодні в тебе і в мене дві операції, на нічну зміну ми не залишаємося, то як щодо того, щоб увечері піти погуляти? Після роботи.

- Я не проти. Даня правда з нами буде, не проти?

- Ні, звичайно. Ти шо?

- Добре, пробач. - Ян усміхнувся сам від себе.

- У нас сьогодні спільна операція.

- Подивимося, як ти працюєш, новенький.

- Гей, я вже як повноцінних 4 місяці у вас.

- А я тут повноцінно 2 роки, скоро буде як три.

- Тобі 23 скоро?

- Так, 14 числа буде.

- Цього місяця, правильно?

- Ага.

- Чудово, я вже знаю, що подарую.

- І що ж?

- Те, що ти давно хотів.

- Нові килимки в машину?

Діма почав посміхатися, бо Ян вгадав.

- Чого либишся? Я вгадав?

- Побачиш.

- Я вгадав.

- Та ну тебе.

- Я вгадав. Та.

- Пізда.

- Гей.

- Ходімо.

- Стій. - Бездушний шкірився, йому подобалось те, що він вгадав.

Ян підійшов до Діми і цмокнув його в губи.

- Щоб день був гарним.

- На вдачу?

- Мг.

Ян зніяковів, але старався не подавати це, хоч і виходило так собі.

- Зараз як помідор станеш, - уже виходячи з роздягальні сказав Діма.

- Дурень, - тихо відповів омега.

- Ян, а ну йди заспокоюй свою дитину.

Русоволосий одразу підійшов і взяв сина на руки. Даня так сильно плакав, наче йому вперше відмовили купити іграшку. А Ян і зрозуміти не міг чому.

- АааААааА. Ччч, мій маленький, дивися, що маю. Так, це твоя іграшка.

Ян потряс це брязкальце і увага Данилки впала на цю іграшку. Він ще плакав, але вже не так сильно.

- Гаразд, я пішов. - сказав Діма та попрямував в напрямку виходу.

- Щасти.

- Дякую, - і Діма закрив за собою двері.

З того часу минула година. Інші хлопці розійшлися хто куди. У когось операція, хтось у буфет, хтось ще кудись. Рома з Яном залишилися удвох у відпочинковій кімнаті.

- Що між тобою та Дімою?

- Тобто?

- Ви зустрічаєтеся?

- З чого ти взяв?

- Та я просто спитав.

- Аа. Подай мені краще яблучне пюре, воно лежить у колясці.

Рома підвівся з дивана і подав Яну пюре. Бездушному вдалося змінити тему, що трохи розслабило.

- Тримай.

- Дякую. Хто це у мене вже слини пускає? М?

- Так і хочеться його потискати.

Ян усміхнувся і почав його годувати.