Діагноз "закоханий"

ер.5

Зробивши чай і відрізавши по шматочку тортика, хлопці сіли у вітальні. Ян спостерігав за сином, який грав іграшками і намагався перекочуватися туди-сюди.

— Це скільки йому?

— 5 місяців. Наступного місяця буде шість.

— Чому Даня?

— Мені подобається це ім'я. З самого дитинства, це дивно.

— Розумію. Гаразд, я, мабуть, уже поїду.

— Добре.

Ян скривився від болю у животі, було навіть складно щось сказати та розплющити очі.

— Вибач, живіт заболів.

— ..А, гаразд.

Ян хотів підвестися, але в нього закружляла голова.

— Все добре?

— У мене завжди такий стан під час тічки, все норм.

— Я можу тобі допоможу?

— ..Не варто, мені й так незручно, ти мені надто багато разів допоміг, а ми тільки познайомились.

— Ти весь спітнів.

— Можеш дати мені переважне, воно у мене в курточці.

— Так, звичайно.

Діма швиденько дістав переважне і Ян запив пігулку водою.

— Дякую.

— Та нема за шо.

— Ти можеш іти, мені за годину стане краще. Я тебе проведу.

— Точно?

— Так, не парься.

— Ти телефонуй мені, якщо що.

— Добре, дякую.

Ян провів свого нового колегу і сам пішов назад до сина. Уклавши його спати, він сам помився і ліг у ліжко. А через 20 хвилин Бездушний заснув. Він прокинувся о 6 годині ранку і поїхав до батьків. Опів на 8 він тільки до них доїхав. Ян віддав батькові сина, а сам поїхав назад на роботу, де він зустрівся зі своїми друзями.

— Доброго ранку.

— Ранок, Ян.

— Доброго.

— І вам. Вов, як той хлопець, якому ми вчора пересадку робили?

— Отямився, буквально 10-15 хвилин тому. Почувається добре, до речі.

— Фух, це чудово.

— А як ти почуваєшся? Тобі вчора так погано стало.

— Все добре, дякую.

— Ян. Ян. - почав ні з того ні сього діставати Рома.

— М?

— Пішли на побачення?

Інші присутні колеги аж зашкірились, видаючи своє дивне «ого».

— А я підозрював. Прям чуйка була. - Вова прям заливався сміхом.

— Пх. Дякую, Ром, але я відмовлюся.

Ян поклав рюкзак і пішов у роздягальню, щоб переодягнутися. На сьогодні у нього день вільний. Тільки він залишається на нічну зміну.

— Гаразд. Якщо вже Ромі не фортунуло, то мені може. Ян, го зі мною на побачення?

— Вам треба навчитися запрошувати на побачення. Ні, Вов.

— Блять, ору. Ми з тобою не фартові. Ян, дай уроки.

— Ти прямо на розхват. - сказав Діма, поки ті двоє друзів сміялися.

— Та вони приколюються, вічно так.