Діагноз "закоханий"

ер.13

Ян із Дімою ще довго гуляли містом, а невдовзі вирішили зайти до якогось кафе. Вони присіли біля вікна, адже був гарний вид.

- Що замовлятимеш?

- Я спершу до вбиральні схожу.

- А, окей.

5 хвилин і Ян повернувся. Вони знову почали обирати замовлення. Зрештою Ян зупинився на лагмані, а Діма на томатному супі. Попити вони собі взяли яблучний та гранатовий соки.

- Ти любиш яблуко?

- Мг. Дуже сильно до того ж, у дитинстві я завжди яблуками об'їдався, коли у бабусі залишався.

- Мм, зрозуміло.

- Ти типу натякнув на те, що маєш запах яблука?

Ян запитально подивився на альфу, він ні на що не натякав, але той вирішив інакше.

- А може, ми і є істинні?Ахах.

На це Ян також не знав, як відреагувати. Йому це все здавалося дивним.

- Ти чимось засмучений?

- А, та ні. Просто замислився.

- ..А я дивлюся ти любитель граната. Просто всіх, кого я знаю, не дуже люблять гранат. Окрім тебе, звісно.

- Як можна не любити гранат?Особисто я обожнюю його. Щоправда, чистити його не люблю.

- У мене запах граната.

- Щось надто багато збігів.

- Згоден з тобою. Підозрювально все це.

В цей час чоловікам принесли соки. Вони офіціанту подякували і той пішов, а друзі продовжили про своє.

- А може.. - але Ян одразу ж передумав це казати. - Та ні, неважливо.

- Важливо, кажи).

- Та це не має значення.

- Ну, як знаєш.

Вони спілкувалися про всяких тварин, кольори веселки, про будь що, аби не мовчати. Вони добре поїли і їм уже нічого не хотілося, але вони все ж підвелися і пішли в кіно на якусь комедію. Перегляд фільму зайняв півтори години. Яну в принципі сподобався фільм, а от Дімі він видався якимсь нудним. Загалом день пройшов чудово. Діти провели його з користю.

- Ти Даню коли забереш? Сьогодні чи завтра?

- Завтра, мабуть.

- Аа, зрозуміло.

- А що?

- Та ні, просто запитав.

- Дякую.

- За що?

- Що запросив. Сто років нікуди не вибирався.

- О, та нема за що по суті..

- Все одно дякую. Я просто щодня на роботі та додому Данею займатись. На роботі навіть нормально побути з ним немає часу.

- Аа, ось воно що. Тоді звикай, гуляти ми часто.

Це змусило Яна посміхнутись. Омега трохи почервонів. День скінчився. Яна проводили до дому, а сам Діма ще з'їздив по справах і повернувся теж до себе додому. Наступного ранку Ян з'їздив за сином та поїхав назад додому.