Діагноз "закоханий"

ер.27

- Що...це було?

- ..Пробач, я думав все минуло.

- Може ти мені розповіси?

- Розповім? Я не люблю таке розповідати.

- Я все-таки твій хлопець.

- Я навіть колишньому не розповідав..

- Я уважно слухаю. - Діма ніби проігнорував.

- Гаразд.. Ти вже напевно помітив мої порізи на руках.

- Їх складно не помітити.

- Я намагався покінчити життя самогубством.

Реакція Діми не змінилася. Він як слухав, так і продовжував слухати. Навіть питаннями не засинав.

- Я п'ю антидепресанти вже протягом 5 років. Про це знають лише мої батьки. Навіть Діма не був не знав, що я їх п'ю.

- Ти приховував?

- Так, думав, що він мене не зрозуміє. Я начебто сміюся, посміхаюся, все добре, так. Але іноді варто мені залишитися одному і наче земля з-під ніг зникає.

- Ти щойно намагався накласти на себе руки?

- Я не знаю, що це було щойно.  Мені просто не спалося, а потім на мене щось найшло і я.. Я не зрозумів, як все сталося.

Ян знову почав плакати. Альфа підсів до нього й обійняв. Він гладив його по голові і намагався хоч якось втішити своєю присутністю.

- Мені було страшно. Я не знав, що роблю.

- Тихіше, все, ччч. Я поруч такого більше не станеться.

- Пробач, що ти побачив таке і мені довелося тобі розповісти. Я правда думав, що з цим покінчено.

- Я тебе розумію. Тобі не варто за це вибачатися, все добре. Я залишусь із тобою.

Яну витерли сльози і хотіли поцілувати, але раптом з дитячої донісся плач. Ян шмигнув носом і сказавши «я швидко», пішов до Дані. Як виявилося, малюк хотів попити. Ян впорався лише за 15 хвилин, а потім повернувся до хлопця, який, як і раніше, сидів у вітальні на дивані.

- Як ти?

- Трохи тривожно, але минеться.

- Чому тривожно?

- Ти таки перший, кому я про таке розповів, не рахуючи батьків.

- Думаєш, я почав кохати тебе менше? - омега лише промовчав, не знаючи, що сказати. - Дурень ти, Ян. Я не став кохати тебе менше, аж ніяк. Я лише дізнався ще одну сторону тебе.

- Дякую, що приймаєш мене з усім цим.

- Тобі не варто мені за таке дякувати. - Діма посміхнувся і взяв руки Яна у свої. Через ще 10 хвилин вони пішли спати.