Діагноз "закоханий"

ер.4

- Дім?

- Так? Ти все?

- Так. Щиро дякую, що посидів з Данею. Ти справді врятував.

- А, та без проблем. Він, до речі, пробував перевертатися на живіт.

- Справді? - радісно спитав Ян. - Даня молодець, так?

Ян узяв сина на руки і почав розціловувати. Діма лише дивився на це і думав, як це мило.

- Ти додому тепер?

- Так, тільки ще в магазин заскачу.

- Ти не проти якщо я з тобою схожу, мені просто теж їжі додому треба купити.

- Так, давай разом сходимо.

Ян переодягнувся і вони пішли. Дорогою вони спілкувалися про минулу роботу Діми - Яну було справді цікаво послухати. Будучи в магазині, Бездушний (прізвище Яна) взяв найнеобхідніше. На касі Діма забрав у омеги пакети, щоби той сам їх не тягнув.

- Ти на машині?

- Не сьогодні.

- Може я вас підвезу?

- Та нам тут недалеко, лише 30 хвилин пішки.

- Вже вечір, краще може підвезу?

- Ну, якщо тобі не складно.

- Та ні.

Підійшовши до машини, Ян узяв на руки Даню, а Діма склав коляску і поклав у багажник. Пакети він поставив на заднє сидіння. Через 5 хвилин вони виїхали.

- Дуже дякую, ти мені стільки разів сьогодні допоміг.

- Та ну, мені не складно.

Ян усміхнувся, а потім подивився на сина. Той почав плакати, хоч до цього солодко спав. Омега почав його качати, паралельно шукаючи в кишенях соску.

- Може наснилося що.

- Так, скоріше за все. Ну тихіше, Данило, ччч.

За 20 хвилин вони вже були біля будинку. Костя допоміг донести пакети до квартири. Ян подумав, що буде неввічливо просто подякувати і попрощатися, тому він запросив його, щоб пригостити чаєм і смачненьким.

- Ти поки заходь, сідай, де тобі зручно, а я зараз повернуся.

- Добре.

Ян швидко помив, переодягнув і погодував свого сина, а потім поклав його на м'який дитячий килим з різними іграшками зверху у вітальні на дивані.

- Ти який чай любиш? Є малиновий, зелений, чорний, карамельний.

- Карамельний? Щось нове.

- Цей?

- Так.

- Я теж його люблю, дуже смачний, ахах.