Діагноз "закоханий"

ер.26

Вихідні. Ян із Дімою зараз кладуть речі Осіннього в машину і вирушають до омеги додому.

- Невже цей день настав?

- Якщо ти хотів переїхати до мене раніше, то чому не сказав?

- Думав, буде не доречно. - ця відповідь ніби на ходу була видумана.

- Аа, он воно шо.

- Та так.

- Блін, це зараз у шафі треба забратися, щоб виділити тобі місце. Купу справ треба зробити.

- Ну, хочеш, я можу спати в іншій кімнаті, щоб ти не парився.

- Ще чого. І прийшло ж таке на думку.

- Пхпхпх, пробач.

- Можеш подивитися чи Даня спить?

Діма глянув назад і подивився на Данилу, який солодко спав і пускав слинки.

- Спить.

- Добре, тоді ми зараз занесемо речі і я покладу Даню до його кімнати.

- Зробімр це разом, не скидую все на себе.

- Дякую).

За дві з половиною години все було готове. Ян із Дімою розклали речі та сіли за стіл обідати. Ян приготував вермішель та битки.

- Даня ще спатиме дві-три години точно, можемо щось поробити.

- Це був натяк?

- Та ні, ти чого.

- Ех, а шкода.

- Жааах, зі мною живе збоченець.

- Звикайте.

- Хмхм. Як скажете, пане.

Діма посміхнувся і підійшов поцілувати омегу.
День пройшов добре. Увечері вони вийшли погуляти, а згодом додому.
Ніч. Усі сплять, окрім Яна. Ян стоїть на кухні в істериці. У нього просто черговий напад. Востаннє таке було майже рік тому. Йому здавалося, що все закінчилося, але це здавалося.

- Треба заспокоїтись, все добре.

В омеги тряслися руки та ноги. Йому було явно не добре.

- Будь ласка.

Поки Ян перебував на кухні, прокинувся Діма

- Котра година?..

Осінній підвівся з ліжка і вийшов з кімнати, а побачивши, що на кухні увімкнено світло, попрямував на кухню. Заходячи, він побачив, як Ян тремтячими руками хоче наковтатися пігулок. Діма кілька секунд не міг зрозуміти, що відбувається, але потім швидко викинув пігулки з руки Яна і подивився на його обличчя.

- Ян, що з тобою? Що ти щойно хотів зробити?.. Чого ти трясешся весь?

Альфа не міг збагнути, що йому робити. Заспокоїти Яна йому вдалося лише за півгодини. Вони сіли у вітальні на дивані. Просто мовчки сиділи, поки Діма не порушив цієї тиші.