Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 3.Лао Яо

Коу Тонг у своїй альтернативній формі повернув голову і чітко подивився на двох людей, які стояли біля дверей лікарняної палати. Він одразу усміхнувся, як весняне сонечко. Проте кіт, що стояв біля стіниі, як бродячий кіт, який змушений був піклуватися про себе, природно повинен був мати трохи вищий IQ, ніж домашній кіт, який біжить, коли бачить мишу. Здавалося, він інстинктивно відчув небезпеку, зойкнув і втік ,не встигнувши з'їсти локшину швидкого приготування.

Хуан Цзіньчен, відчуваючи запах лікарняної палати, наповненої ароматом локшини швидкого приготування, дивлячись на Коу Тонга, що погойдувався, як хитка бамбукова жердина, дивувався, як ця людина все ще може посміхатися яскравіше, ніж щасливий кіт. Безсумнівно, йому пощастило б у зароблянні грошей, якби він тусувався з ним.

Коу Тонг, одна нога була кульгава, енергійно перестрибував на іншій нозі. Він виявився дуже спритним. Генерал Чжун був приголомшений цим видовищем і швидко підійшов,щоб підтримати його, але доктор Коу зовсім не оцінив доброти. Він граціозно помацав у кишені генерала Чжуна. З блискавичною швидкістю він дістав гаманець.

-Гей, інструктор, чому ти завжди такий ввічливий? Прийти до хворого - це одне, навіщо нести подарунки?

Хуан Цзіньчен стояв поруч, задихаючись від захоплення. Він визначив, що його майбутній колега - дивак.

Генерал Чжун ані трохи не роздратувався. Він дуже спокійно сказав:

-Там є компенсаційна виплата. Хоча ви не постраждали на роботі, база вважає, що ви все ще служили людям, тому компенсацію схвалили.

Тож, піднявши одну ногу в гіпсі, Коу Тонг сперся об стіну, вийняв стопку «Дідуся Мао»* й почав рахувати,його техніка достатньо була відпрацьована, щоб витримати порівняння з банківським касиром.

Заради власної майбутньої особистої безпеки Хуан Цзіньчен не втримався і поставив запитання:

-Як ви отримали поранення?

- Перегони, - сказав генерал Чжун.

Доктор Коу сказав:

-Хе-хе, як мені соромно.

Хуан Цзіньчен оглянув худе тіло доктора Коу з ніг до голови і знову відчув, що справжня талановита людина не виставляє себе напоказ.

- Восьмициліндровий?

Генерал Чжун: «...»

-Велосипед, - сказав доктор Коу.