Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 31.Земля всього життя

-Яка ситуація?

Хуан Цзіньчен поміняв свою порожню обойму.

-Доктор Коу, доповідай.

Коу Тонг ошелешено оглядав все поле; він взагалі не чув Хуан Цзіньченя. Він повністю занурився в божевільний академічний стан. Хуан Цзіньчен деякий час спостерігав за ним. Він подумав, що якщо зараз натиснути Control-Alt-Delete на докторі Коу, то він точно побачить, що процесор доктора Коу завантажений на 100% та ось-ось зависне.

Тож майстер Хуан поміняв цілі. Він повернувся до порожнього Хе Сяочжі.

-Дитина, як ти щойно це зробив?

Хе Сяочжі збентежено похитав головою.

-Подумай над цим. Зараз ти наш найкращий чіт-код.

-Я був сам... у вітальні. У вітальні доктора Коу є туалетне дзеркало. Я там сидів,поруч з ним.

Хе Сяочжі говорив дуже повільно. Зазвичай він мав два стани. В одному він був похмурий і досить повільно реагував на зовнішні подразники, як зараз, але його психіка була відносно спокійною. На жаль, ці спокійні, але пригнічені настрої тривали недовго. Йому часто зносило дах. Під час таких крахів його характер ставав досить поганим. Було очевидно, що він контролював себе з усіх сил, але коли всі незвичайні гормональні виділення пацієнта спричиняли нестабільний настрій, це не можна було вирішити лише контролем. Іноді він стояв у кутку й безмовно плакав,а іноді він кричав, навіть завдавав собі шкоди. Зазвичай у такі моменти доводилося покладатися на професіонала доктора Коу, який надасть відповідні ліки.

-Спочатку дзеркало відбивало мене, але я на кілька хвилин ніби відключився. Коли я прийшов до себе, я побачив вас обох у дзеркалі, а також те...

Він нахмурився, не зовсім знаючи, як описати того крилатого цапа з ланцюгом.

-Той монстр розміром з динозавра кричав. Я подумав, що тобі може загрожувати небезпека, тож простягнув руку, не роздумуючи. Я не очікував, що вона пройде крізь дзеркало.

Коу Тонг повернув голову й запитав:

-Про що ти думав, коли видключився?

Хе Сяочжі завмер.

Коу Тонг підійшов до нього і трохи нахилився, так,що його очі опинилися на рівні з очами Хе Сяочжі. Дуже тихим голосом він сказав: