Мандрівний Доктор / Itinerant Doctor / Youyi / 游医

Розділ 24. Маленька лолі проти моторошного дядька

-Ми повинні вийти сьогодні.

Після сніданку Коу Тонг підняв Менмен на руки і тихо сказав їй:

-Ти можеш піти зі мною?Я куплю тобі шоколад.

Менмен не вагалась ні секунди, перш ніж кивнути.

Хуан Цзіньчен сказав:

-Я теж піду.

Відповідь Менмен була короткою:

-Гмм!

Коу Тонг подумав про це, зваживши за і проти. Ймовірно, вважаючи, що маленька лолі важливіша, він рішуче відмовив її ненависному моторошному дядькові. Усміхаючись, він сказав:

-Менмен каже, що ні. Можеш доглядати за будинком та охороняти його від щурів.

Хуан Цзіньчен ображено відповів:

-Це не те, я ж тобі не тетрамін.

Коу Тонг був абсолютно незворушний.

Хуан Цзіньчен все ще думав про проект Seed, про який Коу Тонг згадував минулої ночі. Ці два слова майже не давали йому спати всю ніч. Коли він прокинувся вранці, вони все ще крутилися в його голові,ніби вичерпуючи його не безкінечне терпіння. Він, здавалося, чи не вперше переживав такий гострий настрій. Йому було шкода. Якби він знав, що почуватиметься так, він би змусив Коу Тонга продовжувати говорити вчора вночі; для кого він прикидався спокійним?

Тож він схопився за волосся й нахилився, встановлюючи свою лінію зору на одну лінію з Менменовою.

-Прекрасна маленька леді...

Менмен глянула на нього з ненавистю. Хуан Цзіньчен заплакав у глибині душі, думаючи: Все, що я зробив, - це відмовився обійняти її. Яку дитину потрібно обіймати в сім чи вісім років?Вона що,ще не закінчила дитячий садок?

Тому він вульгарно посміхнувся, як Великий Злий Вовк, який викрав Червону Шапочку, потер руки й ухильно сказав:

-Слухай, тобі вже вісім, восьмирічна дитина - це велика дитина, якій треба вчитися, як бути незалежною, але ти все ще потребуєш, щоб люди тебе обіймали? Це неправильно. Дядько розвиває твою самостійність. Це для твого ж блага!

Цей крок міг би ввести в оману інших маленьких лолі, але він був абсолютно не корисний для обману такого маленького генія, як Менмен.

Вона надулася й продовжувала дивитися на нього, не кажучи ні слова.

Хуан Цзіньчен подумав: Чорт, як це дратує, чому люди взагалі наполягають на тому, щоб мати дітей?